Дотримання прав людини в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах перебуває під постійним контролем Президента України, Кабінету Міністрів, Верховної Ради, Генеральної прокуратури, Ради Європи, правозахисних організацій. А останнім часом особливу увагу до діяльності кримінально-виконавчої системи виявляють і засоби масової інформації та громадськість. Тому вважаємо за необхідне ознайомити вас із своїм баченням, поза сумнівом, актуальної і важливої теми.

Нагадаю, керівний орган системи — Державний департамент України з питань виконання покарань —було створено 22 квітня 1998 року. А вже через рік, у березні 1999-го, відповідно до рекомендацій Ради Європи Президент своїм указом вивів його з підпорядкування Міністерства внутрішніх справ України. Сьогодні керівництво Департаменту — це цивільні особи.

Станом на 1 червня 2006 року всього у сфері діяльності кримінально-виконавчої системи перебувають 326,9 тисячі ув’язнених та засуджених до різних видів покарань. В установах утримується понад 20 тисяч осіб, засуджених за умисні вбивства, з яких майже половина — за вбивства за обтяжливих обставин, 27,6 тисячі — за грабіж і розбій, 20,1 — за злочини у сфері обігу наркотиків, 704 — за бандитизм, 25 — за захоплення заручників, 1305 — засуджені до довічного позбавлення волі.

Основні права осіб, котрі відбувають покарання, законодавчо закріплено у спеціальній статті Кримінально-виконавчого кодексу України, що набрав чинності з 1 січня 2004 року. Звичайно, життя не стоїть на місці, новий кодекс «відпрацював» два з половиною роки, і нині назріли пропозиції з його удосконалення. Департамент підготував та подав на розгляд Кабінету Міністрів проект Державної програми приведення умов утримання засуджених та осіб, узятих під варту, у відповідність із вимогами законодавства, на період до 2010 року. Вона охоплює практично всі нагальні питання, розв’язання яких дасть змогу беззастережно дотримуватися законодавства та прав людини в місцях позбавлення волі.

Предметом нашої особливої уваги є діяльність слідчих ізоляторів, бо люди, які потрапили до них, не є засудженими. Чисельність ув’язнених тут скорочено майже на 5,5 тисячі осіб, умови перебування стали значно кращими, якщо порівнювати з минулими роками, коли далеко не всі були забезпечені індивідуальними спальними місцями, не кажучи вже про «розкіш», наприклад, спортивний інвентар у прогулянкових двориках.

З ініціативи департаменту до Закону України «Про попереднє ув’язнення» було внесено низку змін, зокрема: начальнику слідчого ізолятора надано право звільняти з-під варти в разі, якщо постанова судді про продовження терміну тримання під вартою на день закінчення попереднього терміну не надійшла; молодим особам (віком до 35 років), узятим під варту, надано право на отримання соціально-психологічної допомоги спеціалістів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; знято обмеження на вагу передач (посилок), є єдині вимоги, визначені правилами поштового зв’язку.

За підтримки уряду Швейцарії розпочато реалізацію спільного проекту «Слідчий ізолятор-модель», який спрямований на поліпшення умов ув’язнених. Проектом передбачається побудувати в Київському слідчому ізоляторі нове відділення для неповнолітніх, для чого маємо залучити близько одного мільйона швейцарських франків. Крім того, започатковано новий спільний проект «Підтримка в реформуванні досудового утримання».

Для подальшого зменшення кількості ув’язнених у СІЗО департамент подав до Міністерства юстиції пропозиції про внесення до статті 155 Кримінально-процесуального кодексу України змін, які передбачають пом’якшення покарання за злочини, що не мають значної суспільної небезпеки, адже в багатьох випадках можна обійтися без запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Звичайно, ми не втручаємося у практику судів, це виключно їх право, але вважаємо, що сьогодні треба ширше застосовувати покарання, альтернативні позбавленню волі. Така судова практика не тільки збільшить житлову площу в наших установах, а й зменшить витрати держави на утримання людей, що спіткнулися об закон, але не вчинили, ще раз повторюю, значної суспільної небезпеки. Не можна, образно висловлюючись, ставити в однакові умови вбивцю і дядька, що поцупив мішок з чужого поля...

Суспільство має усвідомити переваги альтернативних санкцій, які дають можливість коригувати поведінку правопорушника без позбавлення волі, залишити людину в суспільстві і надати можливість свідомо довести своє виправлення, не втративши при цьому соціально корисних і сімейних зв’язків.

Одним з напрямів реформування пенітенціарної системи України є створення на базі кримінально-виконавчої інспекції служби пробації, яка є у більшості країн Європи, де співвідношення засуджених до позбавлення волі та осіб, що перебувають на обліку служби пробації, становить 1:2.

Основною відмінністю служби пробації від чинної у нас кримінально-виконавчої інспекції є цілеспрямована соціально-виховна та психологічна робота із засудженими, з широким залученням державних та громадських організацій. Департамент активно вивчає європейський досвід функціонування пробації, зокрема Швеції. Підготовлено відповідні пропозиції про створення аналогічної служби в Україні.

Забезпечення прав засуджених і ув’язнених нерозривно пов’язане з наявністю необхідної житлової площі для їх розміщення. Новим Кримінально-виконавчим кодексом України було збільшено житлові норми на одного засудженого, що становлять у виправних колоніях не менш як три квадратні метри, у виправних центрах, виховних колоніях та виправних колоніях для жінок —не менш як чотири, а в лікарнях — не менш як п’ять квадратних метрів. Це дало поштовх та визначило нові критерії з дотримання прав людини в місцях позбавлення волі.

Слід відзначити певне поліпшення бюджетного фінансування діяльності кримінально-виконавчої системи. Видатки із загального фонду держбюджету на 2006 рік затверджено в сумі 1167,8 млн. гривень, що більше порівняно з 2005 роком і становить 45,1 відсотка від потреби. Незважаючи на все ще недостатні «цифри», вживаємо заходів для поліпшення харчування засуджених і ув’язнених. Усі установи забезпечено хлібом власного виробництва: функціонують 170 міні-пекарень, 23 млини, 130 крупорушок, 43 олійниці, 128 макаронних пресів. Велика підмога — підсобні господарства та підприємства системи, виробнича діяльність яких дала змогу в повному обсязі забезпечити установи основними видами продовольства.

Надання медичної допомоги в місцях позбавлення волі здійснюється на принципах адекватності: вона відповідає рівневі, що встановлений для населення держави. Завдяки вжитим заходам за п’ять місяців нинішнього року показник смертності в установах виконання покарань зменшився на 20 відсотків, слідчих ізоляторах — на 26.

Реалізація заходів, передбачених Програмою комплексних заходів протидії туберкульозу в установах департаменту, також дала змогу поступово зменшувати рівень захворюваності: в 2005 році порівняно з 2004-м захворюваність на туберкульоз в установах виконання покарань зменшилася на 14 відсотків. Хоча, звісно, нашим головним болем усе ще залишається матеріально-технічне забезпечення лікувальних закладів, медичне обладнання та устаткування. Роботу з поступового оновлення медичного обладнання розпочато лише торік.

Ми розуміємо важливість вчасної та об’єктивної інформації про діяльність кримінально-виконавчої системи. На жаль, не лише широкі верстви населення, а й представники деяких правозахисних організацій, м’яко кажучи, не зовсім добре обізнані з основними принципами діяльності системи виконання покарань та перетворення, які в ній відбуваються. І в цьому, мабуть, є і наша вина.

Отже, подальше реформування кримінально-виконавчої системи спрямоване насамперед на соціальну переорієнтацію діяльності системи з урахуванням міжнародного досвіду, принципів гуманізму, законності, демократизму, справедливості, диференційованого та індивідуального виховного впливу на засудженого і передбачає докорінні зміни, які розраховані на перспективу.

Це далеко не повний перелік зробленого і проблем дотримання прав людини в установах виконання покарань. Ми усвідомлюємо, що їх розв’язання — наш прямий обов’язок, а персонал кримінально-виконавчої системи в абсолютній більшості налаштований на те, щоб людина, її законні права та інтереси були надійно захищені.

Василь КОЩИНЕЦЬ, голова Держдепартаменту з питань виконання покарань.