Анонсована за кілька годин до її початку позавчорашня прес-конференція в УНІАНі мала багатообіцяльну назву: «Міжнародна Ліга захисту прав громадян України» про порушення законодавства і посадових обов’язків керівництвом Держдепартаменту з питань виконання покарань». Ініціатори — голова правління вказаної правозахисної організації Едуард Багіров та колишній перший заступник керівника «тюремного» відомства Олександр Пташинський — мали оприлюднити конкретні факти, підкріплені документально (принаймні так стверджувалося в анонсі), про неблаговидні дії нинішніх керівників системи. Журналістам і справді роздали стос паперів і навіть, спасибі, пам’ятку про законодавче забезпечення наших професійних прав з підписом пана Багірова, чим ми неодмінно скористаємося.

Однак перегляд одержаних «документів» спантеличив, щоб не сказати більше. Замість суворих і завізованих висновків різних контрольно-ревізійних управлінь про злочинні діяння керівництва Держдепартаменту нам запропонували оцінити «життєво активну позицію»... самого Едуарда Багірова: вкладені програма «круглого столу» «Громадськість і соціальна реабілітація засуджених та звільнених осіб» і список запрошених на нього учасників, серед яких знаходимо світле ім’я голови правління ліги, напевно, мали засвідчити, що перед нами — особа громадсько популярна. Анітрохи не сперечаючись і віддаючи належне актуальності теми майбутнього заходу («стіл» має відбутися 14 червня), тим не менше дивуєшся: до чого тут повінь, якщо горить маєток? Щоправда, є серед паперів і якісь анонімні «оргвисновки» про зловживання службовим становищем та корумпованість осіб з «оточення» голови Держдепартаменту Василя Кощинця (за усним запевненням пана Багірова, належать вони колишньому головному парламентському антикорупціонеру В. Стретовичу) та доручення (з наданих нам матеріалів невідомо чиє) контрольно-інспекційному управлінню Головдержслужби провести перевірку інформації про нехороші справи цих осіб та самого пана Кощинця і начебто навіть висновки «інспекції». Втім, навіть у цьому, знову-таки непідписаному «документі» начебто нічого вбивчого для «злочинних» осіб немає, тим більше такого, щоб аврально «свистати нагору» міжнародного правозахисника Едуарда Багірова та генерал-лейтенанта внутрішньої служби Олександра Пташинського.

Але Бог з ними, паперами. Мало що прояснили і виступи шановного панства перед журналістами. Голова правління ліги розповів, що багато років займається моніторингом порушення прав у місцях позбавлення волі, але за період роботи Василя Кощинця на посаді голови Держдепартаменту на активність його організації не реагують і не змінюють умови утримання засуджених. А якщо змінюють, то дуже повільно. Багатослівний спіч правозахисника, по суті, зводився до одного: нинішнього керівника системи треба звільнити з посади, бо... треба. Нібито він обізнаний у результатах якоїсь перевірки, про що нині говорити не може, але тоді пану Кощинцю зовсім буде невесело.

Колишній перший заступник голови Держдепартаменту Олександр Пташинський, коротко ознайомивши з трудовою біографією: він працював у системі, як ми зрозуміли, мало не з часів Кагановича, — чомусь почав гарячково запевнювати, що не хоче повертатися в насиджене крісло (хоча ніхто з аудиторії його в цьому не запідозрив), бо знайшов своє призначення в лавах правозахисників Едуарда Багірова. За його словами, по той бік грат коїться жахливе ущемлення прав ув’язнених, і треба систему підпорядковувати Мін’юсту. На уточнювальне запитання автора цих рядків, чи жах на нарах поселився лише в часи нинішнього керівника, чи був прописаний там за всі роки трудової звитяги самого пана Пташинського, новонавернений правозахисник визнав, що погано було завжди, але Кощинець за рік (!) дуже мало змінив систему, і треба його за це звільнити. Може, наступний голова буде і гірший, обмовився він, але... І ми вловили суть недосказаного: головне, що це буде не Кощинець. Власне, а для чого ж іще треба було скликати прес-конференцію, як не для популяризації цієї ідеї в маси?

Одне слово, конкретних звинувачень на адресу головних «злочинців» системи не було. Зате відчувався специфічний присмак зіпсованої «страви» — бажання дискредитувати спроби нової влади навести лад у системі, якою так довго опікувався Олександр Пташинський і клієнтом якої у прямому розумінні цього слова був Едуард Багіров, що він визнав, до речі, і в діалозі з оглядачем «Голосу України (засуджений 1996 року Мінським райсудом Києва за ст. 144 ч.3 ККУ: вимагання, вчинене організованою групою, або поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я...). Здається, на прес-конференції в них цього не вийшло. Хоча з одним я погоджуюся з Едуардом Багіровим: треба бути спеціалістом у будь-якій галузі, сказав він. Залишається додати: і в правозахисній також.

...Біля УНІАНу розгорнула пікети «Молодь — надія України». Її лідер Вадим Гладчук нагадав, що пан Пташинський був другою особою в керівництві департаменту в 1999—2004 роках, саме тоді, коли європейські спостерігачі дуже негативно оцінювали «жах за гратами». Нині ситуація значно поліпшилася, фактично вдвічі зменшилася смертність, про позитивні зміни свідчить і звіт Європейського комітету із запобігання тортурам. Пікетувальники сподіваються, що «керівництво держави прислухається до думки громадськості і не допустить реваншу кучмістів у департаменті, які хочуть повернутися, доки ще остаточно не встигли зруйнувати схеми наживи, розгалуженої з давніх часів».

П’ята підкаже, чиє тіло

Справу про вбивство Георгія Гонгадзе в Апеляційному суді Києва тепер розглядатимуть майже щодня.

Відомо, що завершився допит Олександра Поповича, і суд залучив до матеріалів кримінальної справи його особисту справу. На черзі — ще два обвинувачувані, яких обіцяють допитати прискіпливо, але не так повільно, як Поповича, тобто без затяжних перерв у процесі.

Леся Гонгадзе попросила, і суддівська колегія задовольнила це прохання, приєднати до матеріалів справи ксерокопію повідомлення про вручення листа Георгія на адресу Генпрокурора, яке було відправлено в липні 2000 року. Нагадаю, в ньому Гія повідомив про стеження за ним, а також номер авто з «ескорту».

Мама загиблого журналіста також звернулася до суддів з проханням затребувати з ГПУ результати експертизи «таращанського тіла», під час якої досліджувався новий фрагмент — п’яткова кістка. Представник держобвинувачення заявив про готовність надати такі результати учасникам процесу.