Щиро дякую за хорошу газету, яку передплачую ще з 1992 року. Торік я порадував
«Голосом України» ще й сусідів та родичів: передплатив додатково п’ять примірників газети. Вона теж їм сподобалася, отож нині вже передплачують «Голос України» самі.Мені, як фронтовику, приємно, що газета багато уваги приділяє темі подвигу нашого народу у Великій Вітчизняній війні, публікує спогади ветеранів. На жаль, досі не доводилося зустрічати згадок про Уральський добровольчий танковий корпус — легендарне військове з’єднання, в складі якого довелося пройти фронтовими дорогами й мені. Тому, хоч коротко, хочу про нього згадати.
За півтора роки бойових дій корпус одержав 27 подяк Верховного Головнокомандувача, 27 разів йому салютувала Москва! На Орловсько-Курській дузі особливо відзначилася і наша мотострілкова бригада. Тоді під містом Унеча наші піхотинці першими увірвалися до німецьких окопів і в рукопашному бою (застосовуючи штик-ножі, якими були озброєні всі бійці корпусу) перемогли ворога. Після цього бригаді було присвоєно звання Унечської, а німці дали танковому корпусу назву
«Шварцемессер» («Чорний ніж»). Тому й тікали, де б ми не з’являлися.Але від наших танків не втечеш! Наздоганяли вони ворога й на українській землі — в боях за Кам’янець-Подільський, Львів, Коломию, Проскурів... А далі — визволення Польщі, Чехословаччини, битва за Берлін... Великою ціною здобуто перемогу, та подвиг нашого солдата житиме у віках!
Я. АРАНОВИЧ,ветеран війни і праці.
Лохвиця
Полтавської області.
