Української поштівки не знайдеш

Мене, як і кожного свідомого українця, непокоїть ситуація, що склалася в засобах масової інформації. В такому величезному місті, як Харків, я знайшов лише одну україномовну газету — «Слобідський край». І та виходить невеликим тиражем.

Зі свічкою серед білого дня не знайдеш у магазині української поштівки, не кажучи вже про книги. Наскільки мені відомо, до бібліотек також надходить література переважно російського виробництва. Української преси — як кіт наплакав, а російської —не відчепишся, до того ж — даром.

Складається враження, що йде цілеспрямована робота з русифікації українського народу. Адже по-справжньому рішучих кроків для розв’язання проблеми української мови немає і не видно. А ще французький філософ Шарль Бернар говорив: «Якщо ти не розмовляєш мовою тієї землі, на якій живеш, — ти або завойовник, або гість, або несповна розуму». То хто ж ми є?..

Віктор ГЕРАЩЕНКО.

Коломак

Харківської області.

Приватний сектор скривдили

Ми з дружиною мешкаємо в приватному будинку. Разом з нами живе сорокалітній син, інвалід дитинства 1 групи. Почувши про дозвіл скористатися «замороженими грошима», я у вересні минулого року в міському ощадбанку оформив погашення заборгованості за комунальні послуги зі знецінених заощаджень, а саме — 48 гривень 16 копійок за вивезення сміття. Мені пощастило: щоб оформити заборгованість, в ощадбанку я простояв півдня. Знайомі на цю операцію витратили кілька днів. Подавши квитанцію до Ясинуватського комбінату комунальних підприємств, ми зраділи, що нікому нічого не винні. Та де там. Буквально за кілька днів квитанцію про сплату нам повернули, мовляв, у постанові уряду відсутні слова «за сміття приватного сектору». Отже, виходить, що одним бублик, а іншим — дірка від бублика.

Микола РЕТОТА,ветеран праці.

Ясинувата

Донецької області.