От тільки коли і скільки?

— Стратегія і способи відновлення знецінених грошових заощаджень, страхових внесків та погашення цінних паперів визначені Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України». На підставі цього закону встановлюються зобов’язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та Державного страхування СРСР, що діяли на території України.

Відповідно до статей 6 і 7 зазначеного закону Кабінет Міністрів України щороку визначає порядок здійснення компенсаційних виплат по знецінених грошових заощадженнях, договорах довгострокового страхування та погашення цінних паперів у межах асигнувань, передбачених Держбюджетом України на відповідний рік.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» затверджено видатки на виплати компенсацій за програмою «Заходи щодо поступової компенсації громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень» у сумі 600 млн. гривень, що на 100 млн. грн. більше порівняно з попереднім роком. Після визначення Кабінетом Міністрів України конкретних напрямів використання бюджетних коштів та розмірів виплат громадян поінформують через засоби масової інформації.

Щоб одержати спадок

Моя покійна тітка ще в 1998 році на бланку банку заповіла мені свої валютні заощадження. Розкажіть, будь ласка, які потрібно зібрати документи, щоб отримати ці гроші?

В. КУЧЕРУК.

Волинська область.

Відповідає перший заступник голови Національного банку України Анатолій ШАПОВАЛОВ:

— Відповідно до положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом грунтуються на договірних засадах та регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Нацбанку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Порядок спадкування вкладу в банку регулюється статтею 1228 Цивільного кодексу України та пункту 10.15 Інструкції № 492 про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Нацбанку України від 12.11.2003.

Відповідно до статті 1228 Цивільного кодексу України вкладник має право розпоряджатися вкладом у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження в банку (фінансовій установі).

Згідно з частиною 3 статті 1247 заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251—1252 кодексу. У переліку зазначених осіб немає посадових та службових осіб банків. Отже, вони не мають права посвідчувати заповіти щодо прав на вклади у банках.

Фізична особа може зробити заповідальне розпорядження банку (на випадок своєї смерті) щодо коштів, які їй належать (пункт 10.15 інструкції № 492). Якщо заповідальне розпорядження клієнта складається у формі окремого документа, то в ньому має бути зазначена дата його складання. Цей документ засвідчується підписом уповноваженого працівника банку і зберігається у справі з юридичного оформлення рахунку.

Згідно з частиною 2 статті 1228 Цивільного кодексу України право на вклад входить до складу спадщини. І дія заповідального розпорядження може бути повністю або частково скасована складеним пізніше заповітом, якщо в ньому змінено власника рахунку (особу, до якої має перейти право на кошти), або якщо заповіт стосується всього майна спадкодавця.

А свідоцтво про право на спадкування грошей, щодо яких вкладник зробив розпорядження банку, після його смерті видається нотаріусом на загальних підставах (п. 220 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5).

На прохання спадкоємців померлого нотаріус може зробити запит до банків (фінансових установ) про наявність на ім’я померлого вкладів.

Видачу вкладу банк здійснює на підставі свідоцтва про право на спадщину на вклад (дозволу нотаріуса або за рішенням суду).