Дід Максим, старий вояка,
Пильність не втрачає.
Ще з війни завжди в усьому
Обережність має.
Тож почувши раз у хаті
Авіасирену,
Дременув до льоху спритно...
Де там рекордсмену!
Там просидів він довгенько.
Думав — уже амба...
Аж допоки не з’явилась
Із базару баба.
Виліз дід сердешний з льоху,
Наче б усе тихо...
— Що, — пита, — 
відбій тривозі?
Закінчилось лихо?
— Ну й дурний ти, — 
каже баба. —
То не канонада,
А відстоює закони
Нам Верховна Рада.
А сирена виє зранку.
Спати треба менше...
Чуєш, знову в репродуктор
Хтось свистить та креше?
Комуністи там воюють,
Чула на базарі,
Проти СОТу чи осоту,
Мов п’янички в барі.
Поламали мікрофони,
Всіх беруть за грудки.
І кричать, що до Європи
Не пропустять... Дзуськи!
— Не обманюєш, — 
дід мовить, — все із-за осоту?
І не буде вже сьогодні
Авіанальоту?
Та щоб той бур’ян загинув!
Вже дістав і Раду?
Певне, слід косу точити,
Виручати владу...