Таке казначейство нам не потрібне!

У 1999 році у Дніпропетровській області запроваджували Державне казначейське обслуговування бюджету. Нам обіцяли надати комп’ютерну техніку разом з програмним забезпеченням та під’єднати до єдиної районної мережі. Залишалося б лише натискати кнопки та без зайвих проблем відправляти платежі.

Минуло понад п’ять років. Побажання так і залишилися побажаннями, а реальна дійсність свідчить зовсім про інше. Місцеві ради змушені були за свої кошти купувати комп’ютерну техніку і програми. Дуже багато грошей витрачається на виготовлення документів і перевезення їх у район. У великих сільських і селищних радах, які мають на своєму балансі по 10—20 бюджетних установ, витрати на бензин збільшилися вдвічі, а на папір та інші матеріали — втричі.

Якось мешканці двох вулиць в селі Олександрівка залишилися без води — вийшов з ладу водогін. Сільська рада виділила п’ять тисяч гривень на його ремонт. А Покровське відділення Держказначейства цей платіж за труби не пропустило. Мотивація була абсурдна: «Водогін не сільрадівський». А чиї ж люди? За що вони півроку були без води?

Нам здається, що якщо сільська та інші ради створені і функціонують, то вони повинні мати можливість ці функції виконувати. Державне казначейство таку можливість у нас забирає, і замість очікуваного полегшення вдвічі зросли навантаження й додаткові витрати. А платежі, які раніше проходили за один день, нині йдуть чотири.

Враховуючи ситуацію, можемо сміливо сказати, що таке казначейство нам не потрібне.

О. ЗАХАРЧУК,Олександрівський сільський голова;

 

Покровський район

Дніпропетровської  області.