Я інвалід ІІ групи Великої Вітчизняної війни. Проживаємо з дружиною в селі. Моя Євгенія також учасник Великої Вітчизняної, перенесла інсульт, мікроінфаркт, клінічну смерть, майже не ходить. Дуже часто доводиться викликати «швидку допомогу», але зробити це вчасно не завжди вдається.
Річ у тім, що єдиний телефон, яким можемо користуватися, знаходиться в іншому кінці села. Ми давно стоїмо в черзі, проте отримуємо стандартні відписки: «Почекайте». А скільки можна чекати? Нам по 79 років, у мене хворе серце і в разі потреби я не можу дійти до телефону. Не вважайте мене нахабним, але найціннішим подарунком до річниці нашої Перемоги для нас був би телефон.
Анастасівка
Новоград-Волинського району
Житомирської області.
З пошти
66
66
Вибір редактора
Популярне за тиждень
-
1Верховна Рада України продовжила строк дії воєнного стану в Україні 211
-
2Парламентом прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо народовладдя на рівні місцевого самоврядування» 134
-
3Верховна Рада прийняла Закон про внесення змін до Бюджетного кодексу України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України» 93
-
4Верховна Рада України на пленарному засіданні 9 травня прийняла 15 Законів, сім законопроектів і дві Постанови 79
-
5Все те, що зроблено в Україні, — є складовою її глобального успіху! — Ігор Марчук 73