Я інвалід ІІ групи Великої Вітчизняної війни. Проживаємо з дружиною в селі. Моя Євгенія також учасник Великої Вітчизняної, перенесла інсульт, мікроінфаркт, клінічну смерть, майже не ходить. Дуже часто доводиться викликати «швидку допомогу», але зробити це вчасно не завжди вдається.
Річ у тім, що єдиний телефон, яким можемо користуватися, знаходиться в іншому кінці села. Ми давно стоїмо в черзі, проте отримуємо стандартні відписки: «Почекайте». А скільки можна чекати? Нам по 79 років, у мене хворе серце і в разі потреби я не можу дійти до телефону. Не вважайте мене нахабним, але найціннішим подарунком до річниці нашої Перемоги для нас був би телефон.

Анастасівка
Новоград-Волинського району
Житомирської області.