Я — мешканець Луганська. Переді мною — стаття В. Писанської під відверто провокаційною назвою «Боротьба з усіма?» («ГУ», 08.04.05.). Зі статті В. Писанської я вилучив і наводжу за пунктами звинувачення на адресу Президента і уряду. Ось вони:
 У країні людей заарештовують і звинувачують у чому завгодно.
 Те, що коїться, схоже на 1917 рік.
 Звинувачення у корупції — це неконкретно, бо не пояснюють, що саме вчинила ця особа.
 Фальсифікація виборів (вкидання за гроші фальшивих бюлетенів) — винна держава, що довела до такого життя.
 Карають за те, що не так проголосував.
 Затримання Колесникова викликає занепокоєння: куди прямуємо?
 Уряд мовчить про те, як житимемо далі.
 Без приросту ВВП нормальне життя неможливе.
 Президент знає, за що арештували Колесникова, і тому обіцяє не займатися політичними переслідуваннями.
Прочитавши ці звинувачення, можна обійтися без коментарів. Але ж за нахабну брехню — чи політичну, чи побутову — потрібно відповідати за законом, пані Писанська! Кого, де в країні покарали за те, що не так проголосували? Або звинувачують в чому завгодно? А звинувачення в корупції, з’ясовується, це — неконкретно? Хіба В. Писанська не знає, що фальсифікація виборів — це карний (не політичний!) злочин? Непритягнення цих людей до відповідальності — все одно, що заохотити інших заробляти на цьому і у 2006-му, і завжди. Хай пані Писанська піде до наметів захисників Колесникова і знайде хоча б одного протестувальника, який прибув туди задарма. За грошима олігархів стоятиме черга згодних вкидати в урни скільки скажуть бюлетенів. Згадую, яким ошуканим, приниженим та знеціненим як громадянин я почувався, коли побачив автобус з найманцями, котрі приїхали на дільницю №2 Артемівського району Луганська і голосували за відкріпними талонами!
Куди прямуємо? — запитує Писанська у зв’язку із затриманням Колесникова. Заяви генпрокурора та міністра внутрішніх справ у Верховній Раді про те, що справа Колесникова це — бандитизм, не сприймаються. Як і відірвані ноги заявника. Це — не аргумент. Аргументом є те, що він — гарний сім’янин, а в його жінки може пропасти молоко.
В. Писанська відверто бреше, що уряд мовчить, як житимемо далі. Це випадок, коли на біле кажуть чорне. Починаючи з пояснень у Верховній Раді, які робила
Ю. Тимошенко перед голосуванням за бюджет 2005 року, і майже щодня уряд тільки й робить, що розповідає, що робить і що робитиме, щоб поліпшити життя людей.
Пані Писанська твердить, що без приросту ВВП нормальне життя неможливе. Так ми ж уже жили декілька років з високим приростом ВВП, але всі запитували, як його намащувати на хліб? На кого працює Писанська і чи можна надалі вірити їй?

М. ОНИЩЕНКО, учасник Великої Вітчизняної війни,  ветеран праці.

P. S. Прошу редакцію відповісти на запитання: чи можу я, передплатник газети та пересічний громадянин, звернутися з позовом до суду на кореспондента за спотворення дійсності, брехливу пропаганду і наклеп на мій уряд і мою державу?

Вірити чи ні?

Передовсім нагадаю, що М. П. Онищенко — не лише передплатник «Голосу України», а й дописувач: 19 березня його лист був надрукований під заголовком «А Баба Яга — проти». За образу, висловлену в попередньому та звинувачення, що є в цьому листі, я не звертатимуся до суду. Але пан Онищенко може — і як читач, і як пересічний громадянин. Утім, цей вступ — лише ремарка «на полях».
До речі, майже такі само звинувачення висунув капітан Сергій Корюков з Донецька. Він, зокрема, написав, що в матеріалі «Боротьба з усіма?» «автор перейшла всі межі, переймаючись долею голови Донецької облради». І навіть радить «працювати в опозиції, а не в органі Верховної Ради». А також про те, що, «пересмикуючи статистику, намагається очорнити діяльність Народного Президента і Народного Кабінету Міністрів».
Не нагадуватиму, що деякі заяви наших урядовців уже спростовані, зокрема щодо «відірваних ніг», які, з’ясувалося, ніхто не зачіпав. А також про те, що, як і кожен журналіст, автор працює лише для найважливіших для газети людей — читачів. Не сперечатимуся з авторами критичних листів. Звертаюся до читачів: чи вважаєте ви матеріали під рубрикою «Тема» та, зокрема, кореспонденцію «Боротьба з усіма?» — «очорненням» нашої дійсності? Чи справді можна нормально прожити без приросту ВВП і чи можна його все-таки намастити на хліб, коли він є? Чи платять тим, хто протестує в наметах, незалежно від «забарвлення»? Утім, «пункти обвинувачення» пан Онищенко окреслив — кожен з них може бути темою для окремої розмови. Тож просимо до нашого форуму — висловлюйте, шановні читачі, ваш погляд на порушені питання разом чи на кожне окремо. Листи будуть надруковані.