Люблю тебе,
Батьківщино моя:
Величнії гори,
лазурні моря,
Неосяжні простори з барвистими ланами,
Гостинними селами, квітучими містами.
Люблю я краян,
з якими живу,
І рідних пісень
задушевну тугу,
Щиру довіру простої
людини,
Людяність вдачі
у лиху годину.
Почувши сповідь,
спитає кожний:
«І де ж таке диво
побачити можна?»
В надіях і мріях
простої людини,
Якій Батьківщина —
не чужина...
Львів.
