Прочитав у «Голосі України» за 11 березня 2005 року статтю «День Перемоги. Пообідаємо з владою?» і скажу відверто: нам, ветеранам Великої Вітчизняної війни, обід на Хрещатику зовсім не потрібний. Потрібні постійна турбота й піклування. Від цього «благородного» одноразового заходу, на який і не кожен може приїхати, стає лише гірко на душі.
Якщо держава справді хоче вшанувати ветеранів, то найкращим подарунком буде розпорядження Верховної Ради про повернення заощаджень. Мріємо зі своїх зароблених отримати хоча б по дві тисячі, щоб придбати найнеобхідніше.
Нам, ветеранам, жити було б легше, якби Пенсійний фонд забезпечив стовідсоткове пільгове лікування. Щоб інваліди могли оздоровлюватися за путівками, а ті, хто вже не може кудись поїхати, — отримували компенсацію. І не якихось сто гривень на два роки, а повну вартість.
А якби фронтовиків, котрі через поранення втратили ноги, забезпечили транспортом, ото було б справжнє піклування уряду.
Дуже просимо вас, шановний Президенте, не відмовте у проханнях ветеранів. Нас залишилося мало... Зважте на це.
Красносілля
Олександрівського району
Кіровоградської області.
