У 1980 році жителям нашого міста дали по чотири сотки землі. Кожний облаштувався, як міг: спорудили будиночки, поставили символічні паркани, провели воду. Жили і раділи. А тепер для всіх нас почався просто-таки жах.
У Миколаївці почали зривати замки. З будинків забирають лопати, каструлі, виносять металеві ліжка. Зносять паркани і хвіртки. Торік у нашому товаристві «Супутник» зняли засувку на поливну воду (а коштує вона майже 1000 гривень) і зірвали металевий міст через річку. А оце зараз, приміром, ріжуть водопровідні труби. Тільки в мене вирізали 50 метрів цих труб.
Не раз зверталася в міліцію й до мерії, але в допомозі щоразу відмовляли. Не розумію, чому в нас і досі діють пункти прийому металобрухту? Адже ті, хто не працює, крадуть у громадян усе, що блищить. А правоохоронці заплющують на це очі.
Миколаївка
Слов’янського району
Донецької області.
