Ми з дружиною — діти війни, дитинства в нас не було. Юність припала на відновлення зруйнованого і будівництво нового. У зрілі роки заробляли на старість, котру бездарні керівники зробили нестерпною. Вони забрали всі наші заощадження: обдерли, як липку, самі живуть-розкошують, а ми ледве животіємо.
Часто хворіємо, грошей на ліки нема і взяти їх нема де, а щоб хоч якось вижити, збираємо пляшки і баночки з-під пива. Але ж ми гідні кращого життя, ми його заробили! Дуже сподіваємося, що нова влада відновить справедливість і поверне наші гроші з ощадних книжок. Адже ми чужого не хочемо, повернули б наше!

Харків.