Найбільший дефіцит — ефективна влада.

Її не буде без місцевого самоврядування та народовладдя

Консультативно-дорадча рада з питань місцевого самоврядування при Голові Верховної Ради України на зібранні 14 лютого ц. р. окреслила стратегічні напрями майбутнього реформування самоврядної системи.
Глава парламенту Володимир Литвин наголосив, що головним завданням нині є консолідація суспільства, активне залучення громад до вироблення, прийняття й реалізації рішень у різних сферах життя.
«Голос України» провів «круглий стіл», присвячений проблемам самоврядування.

МАТВІЄНКО: 2005 рік — це рік місцевого самоврядування. Якщо ми всі це зрозуміємо, тоді 2006 рік буде роком початку ефективної влади. Це найбільший дефіцит, який є на Україні. Оскільки країна має всі підстави претендувати на значно вище місце за якістю життя.
Ефективної влади ніколи не буде без місцевого самоврядування та народовладдя. Ст. 5 Конституції України говорить: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування».
Є три суб’єкти організації влади:
1. Народ. 2. Органи державної влади. 3. Органи місцевого самоврядування.
А тепер подивімось, що ми маємо в Україні: монополію державної влади, відсутність народовладдя та відсутність місцевого самоврядування. Ми не проти сильної державної влади, але вона має бути ефективною з точки зору виконання своїх функцій. Я вважаю, що місцеве самоврядування — це та золота ланка, за яку треба вчепитися обома руками, щоб витягти весь ланцюг ефективної влади

Я вважаю, що місцеве самоврядування — це та золота ланка, за яку треба вчепитися обома руками, щоб витягти весь ланцюг ефективної влади

Народовладдя — це здатність людей мати не тільки право, а й відповідальність збудувати суспільство, в якому ти живеш. Як навчити народ контролювати владу та з нею співпрацювати? Тільки через громадські інститути, органи самоорганізації, політичні партії, професійні спілки. Коли місцева влада співпрацюватиме з громадою, тоді вона виховає вміння управляти владою. А оскільки місцеве самоврядування є сьогодні нульовим, то здійснення контролю над державними органами влади відсутнє.
Місцеве самоврядування — ключова ланка сьогодні нашого походу до ефективної влади, як засіб реалізації нашого потенціалу достойного і безпечного життя.
Ред.: Місцеве самоврядування було й раніше, але воно формувалося дещо на інших засадах, аніж нам хотілося. Воно будувалося по вертикалі і контролювалося групою людей, які перебували на вершині цієї вертикалі й доводили свої рішення ледь не до заступника керівника району чи іншого рівня. Це той режим, який потрібно не зміцнювати, а ламати. Київська міська влада теж наголошує, що ефективного самоврядування нема.
ЯЛОВИЙ: З чого почалися розмови про конституційну реформу? З того, що повинен бути сильний Президент, сильний Кабінет Міністрів та сильна Верховна Рада. А про місцеве самоврядування, як чинник влади, ніхто не говорив. Повернулися до цього питання трошки пізніше. На сьогоднішній день ми маємо історичний шанс, яким повинні скористатися.
Я вдячний, що ви зібрали «круглий стіл», на якому можна обговорити дуже важливу тему: місцеве самоврядування. Тому що спроби громадського обговорення вже йдуть. І я впевнений, що такі «круглі столи» допомагають внести зміни в політичній засаді.
На мій погляд, суть проблеми полягає в тому, щоб управлінські послуги наблизити до людини. У свою ж чергу, людина повинна реально відчути, що вона має вплив на управління державою. Якщо брати той приклад, що самоврядування — це ланка, за яку можна витягнути всю державу, то саме самоврядування буде витягуватись через органи самоорганізації населення.
Візьмімо, наприклад, Київ. При старій владі в нас була висока планка. З приходом нової влади ми бажаємо її підняти. В чому повинні бути зміни?
До Київської міської ради дедалі частіше приходять люди, невдоволені прийнятими рішеннями. В чому тут проблема? В тому, що коли ми приймали рішення міської ради, не радилися з людьми. Сьогодні Київська міська рада та комісії працюють над новим положенням, за яким під час прийняття рішень враховуватиметься громадська думка. Скоріше за все, будемо залучати органи самоорганізації населення.
Ред.: Якою ви бачите систему органів місцевого самоврядування?
ЯЛОВИЙ: Сьогодні потрібно ліквідувати адміністрацію, повинні бути виконавчі органи. Є деякі нюанси в законі про самоорганізацію. Вищий рівень — мають бути виконавчі структури. У нижчому рівні є деякі неточності: є квартал, в якому може організовуватись 3-4 органи самоорганізації. Всі хочуть бути юридичними особами. Починають вимагати гроші з державного бюджету. Тобто, нам потрібно створити систему, яка б перекривалася мінімум однією радою самоорганізації.
Але в принципі треба повернутися до системи виконавчих органів, керівник в області повинен обиратися. Усе інше залежатиме від активності людей і форми їх організації.
МАТВІЄНКО: Я не згоден з пропозицією обирати керівника області. Так переноситься система організації в місті на область. Місто — це громада, область — це регіон, який об’єднує адміністративно-територіальні сукупності в багато громад. Область — це спільні інтереси територіальних громад.
Ми маємо сказати: або беремо за базу територіальну громаду і створюємо умови її максимального розвитку, або громаду ігноруємо, беремо район, області і плекаємо цей рівень.
Ред.: Щоб не відбувалося те, про що ви говорите, можна нормально відпрацювати ці стосунки на рівні законів, визначивши сферу відповідальності на рівні області, на рівні районів, на рівні міста в районі, сільської громади. Тоді цих питань не буде. Повинні бути відпрацьовані не лише зміни до Конституції, а ще низка законів.
У Євгена Івановича є свій погляд на стосунки в районі. Що вам сьогодні заважає працювати?
СУСЛОВ: По-перше, хочу висловити вдячність Анатолію Сергійовичу за підтримку, а також Олександрові Омельченку як голові Асоціації міст України: ви нас ніколи не кидали напризволяще.
Реформувати місцеве самоврядування потрібно, але так, щоб законно розмежувати повноваження районної державної адміністрації та місцевого самоврядування.
Що стосується керівників областей, то я підтримую таку позицію, що голова обласної адміністрації — виборна посада. Хоча коли буде чітке розмежування повноважень, вже не матиме значення, виборна посада чи ні. Чому так? Тому, що адміністрація повністю перекриває роботу місцевого самоврядування. На кожний закон є як мінімум 3-4 підзаконні акти, які перекривають або дублюють наші повноваження. Як тільки в якомусь питанні все добре — заслуга адміністрації. А недоліки списують на рахунок місцевого самоврядування.
Ще один важливий момент. Коли самі люди не бажають змін на краще, хто б і що не говорив чи приймав закони, а люди цього не сприймають, — ніяких змін на краще не буде. Має бути громадська думка, яка б захищала свої інтереси.
Інше питання. Необхідно прописати кваліфікаційні вимоги до міського чи сільського голови. Бо, якщо розв’язати руки місцевому самоврядуванню, можуть з’явитися просто місцеві князьки, котрі керуватимуть тими чи іншими громадами. Цього не повинно статися.
Водночас вважаю, що вибори до районних рад мають відбуватися на пропорційній основі. Бо захищати інтереси міста, за умови, що його представляють три депутати, і село представляють три депутати —неможливо. Інше питання: міський чи сільський голова не має права балотуватися у районну (обласну) раду для захисту інтересів своєї громади. Бо, як правило, область мало цікавиться інтересами міста. Велика надія на 2006 рік. До того ж дуже непрості будуть вибори, тому що більшість людей вже має свою громадську позицію і вирішуватимуть, що для них краще.
Ред.: Михайле Олексійовичу, зміни до Конституції зрозумілі: це базовий закон, який визначає напрями. Які ще потрібно прийняти закони в розвиток? Одними змінами до Конституції проблема не буде вичерпана.
ТЕПЛЮК: Розвиток нашого суспільства залежить від того, наскільки ефективно функціонуватимуть усі інститути публічної влади, до яких належать і органи державної влади, і органи місцевого самоврядування.
З одного боку, органи місцевого самоврядування є складовою громадянського суспільства, а з другого, — інструментом побудови цього суспільства. Саме ці дві оцінки відіграють велику роль в розвитку місцевого самоврядування в Україні.
Не можна сказати, що самоврядування у нас не розвивалось. Я вважаю, що робилися перші кроки на підставі тієї Конституції, яка у нас діє впродовж 9 років. Цей період дії чинної Конституції цілком достатній для того, щоб оцінити плюси і мінуси конституційного регулювання питань місцевого самоврядування. На мій погляд, така зважена об’єктивна оцінка і спонукала до того, щоб ми внесли зміни до Конституції.
Мені здається, що зараз треба поговорити про сам зміст законопроекту 3207-1, який пребуває в Конституційному Суді. Ви знаєте ту ситуацію, в якій приймався цей надзвичайно важливий і нагальний закон. Мені відомо, які зусилля докладав парламентський комітет на чолі з головою для того, щоб цей закон був попередньо схвалений. Хоча його попередній детальний наліз дає нам підстави гадати, що, мабуть, парламенту таки доведеться повернутися до змістовного аналізу цього документу. На мій погляд, остаточне розуміння цього станеться після проведення Всеукраїнського з’їзду представницьких органів ради, і саме там будуть дані спокійні, зважені оцінки.
Ред.: Після ваших слів виникла тривога. Якщо закон, який перебуває у Конституційному Суді, буде переглянуто, це означає, що він не буде прийнятий. Тобто після внесення змін його знову ж таки доведеться повертати до КС. Процедура піде по колу. Чи не краще все-таки прийняти цей закон? З тим, щоб зрушити проблему з мертвої точки. А далі допрацьовувати все іншими законами.
ТЕПЛЮК: Одна історична паралель. У березні 1992 року був прийнятий закон про місцеві ради та місцеве самоврядування в Україні, який розірвав вертикаль в системі місцевих рад. Водночас діяв закон, який урегульовував питання надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності депутатів місцевих рад. Але там механізми передбачалися ті, які враховували наявність вертикалі в системі місцевих рад. Відтак районні ради могли скасувати рішення про відмову надання згоди на притягнення до відповідальності депутата міської, селищної ради тощо. Комітетом ВР з питань організованої злочинності та корупції був підготовлений проект закону. Мною було зроблено детальний аналіз. Під час розгляду цього законопроекту в сесійній залі голова комітету просив звернути увагу на мої зауваження, але прозвучала сакраментальна фраза: «Давайте приймемо закон, хоч поганий, але щоб був». Я хочу сказати, що мотивом прийняття цього закону про порядок надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності було те, що зависло близько 50 кримінальних справ стосовно притягнення до відповідальності депутатів місцевих рад, щодо яких не надавалася згода. В липні цей закон набрав чинності, а до кінця року ми отримали в «завислому» стані більш як тисячу таких справ. Оця історична паралель мною наведена для того, щоб ми, врешті-решт, збагнули — закони треба писати максимально усвідомлено чіткими, зрозумілими, однозначними і перспективними. Якщо відштовхуватися від цього правила, повірте, ми і надалі матимемо ситуацію, коли, аналізуючи закон про місцеві державні адміністрації, констатуємо з прикрістю факт: органи місцевого самоврядування не мають власних нормальних повноважень. Вони дублюються, підміняються повноваженнями місцевих державних адміністрацій. Я знаю історію прийняття законів про місцеве самоврядування, про місцеві державні адміністрації. Що ми одержали впродовж чинності цих законів. Ми бачимо і з прикрістю констатуємо: розвиток місцевого самоврядування навіть на тих конституційних засадах, які є на сьогоднішній день, був призупинений. Призупинений у зв’язку з тим, що певні неузгодженості на рівні Конституції призвели до того, що в результаті протистояння парламенту і виконавчої влади ми одержали ті закони, які фактично зупинили розвиток місцевого самоврядування. Самоврядування як складової громадянського суспільства.
Ред.: Добре, вважаємо, що стартуємо з нуля. Який варіант розвитку?
ТЕПЛЮК: Той варіант закону, який ми маємо, надзвичайно революційний і прогресивний. Ми його маємо доопрацювати і ще раз направити до Конституційного Суду.
МАТВІЄНКО: Ви мене просто вбили! Я не проти того, що Конституція може змінюватися у частині посилення ролі та місця місцевого самоврядування, і немає межі досконалості. Але йдеться про те, що сьогодні ми маємо зробити перші кроки, які є основними. Бо ми починаємо писати закон, а Конституція нам каже — не можна. Як розвивати місцеве самоврядування на рівні району й області, коли бюджети формують і виконують державні адміністрації? Як зорганізувати місцеве самоврядування, коли вони не мають адміністративно-територіальної одиниці, не мають бази, основи? Місто — це адміністративна одиниця, а, скажімо, сільська рада об’єднує п’ять сіл. А кожне село, за Конституцією, — адмінодиниця. Виходить, на території однієї ради п’ять адміністративних одиниць. Що ж за повсюдність місцевого самоврядування, коли невідомо — чия земля? Тому треба підвести і адміністративну основу під місцеве самоврядування. Межі досконалості немає. Давайте ми приймемо цей закон. На його основі зробимо перші кроки, далі внесемо інші зміни, вдосконалюємо і рухаємося далі. Якщо 2006 рік ми не підведемо під інші функції, завдання, права й можливості, ми просто провалимося і нічого не зробимо. І нарешті, останнє. Ви сказали: чи є в нас шанс, чи ми його не згаяли? Так я хочу сказати, у нас було два шанси. Один із них ми вже згаяли. У нас було «п’ять хвилин» до завершення каденції Леоніда Кучми на проведення реформи місцевого самоврядування. Йому варто було б піднятися над проблемами боротьби за владу і справді, зробити крок у напрямі реформування. На жаль, цього не сталося. Цих «п’ять хвилин» ми проспали. Бо не було політичної волі вищого керівництва. Нині у Президента Ющенка є «п’ять хвилин», які нам дарує доля. Якщо ми проспимо цей рік, ми вже нічого не зробимо

Нині у Президента Ющенка є «п’ять хвилин», які нам дарує доля. Якщо ми проспимо цей рік, ми вже нічого не зробимо

Бажання досконально щось прописати мені видається помилкою, яка забере в нас ці «п’ять хвилин». Тоді доведеться чекати ще років п’ять, роблячи косметичні ремонти місцевому самоврядуванню. Безперечно, закони прийматимуться, але Конституція нас постійно стримуватиме від дійсно радикального кроку захисту місцевого самоврядування.
Ред.: Відповідно до змін у Конституцію, хто кому делегуватиме повноваження: держава радам чи ради державі?
МАТВІЄНКО: Щоб виписати всі моменти, потрібно прийняти десятки законів. Зокрема, про місцеве самоврядування, про державні адміністрації, комунальну власність, місцеві податки і збори, зміни до бюджетного кодексу тощо. Знову ж таки їх сьогодні не можна виписати, бо не дозволяє Конституція. Цей закон (3207-1. — Ред.) дуже малий, але це своєрідний ніпель, який дає нам можливості проникнути у цю сферу.
Ми розуміли, що для простого закону необхідно 226 голосів, а для змін до Конституції — 300. Ця проблема і спонукала нас до такої формули. Тому ще раз наголошую: із закону 3207-1 ми можемо лише щось викинути, але, на жаль, не можемо щось додати. Тому треба його все-таки приймати.
РЕД.: Ваш прогноз, він буде підтриманий у парламенті?
МАТВІЄНКО: Сподіваюся, що так.
ТЕПЛЮК: Я навмисне загострив ситуацію навколо змін до Конституції. Тому що зміст наступних законів, про які слушно сказав Анатолій Сергійович, визначатиметься двома обставинами. По-перше, чіткістю і зрозумілістю конституційних формулювань. По-друге, залежно від чіткості цих формулювань сила й напруження, які об’єктивно виникатимуть у стосунках трикутника: уряд—президент—парламент. Я хотів би, щоб виникла ситуація, коли ми внесли зміни до Конституції і все було зрозуміло. Що не треба боротися максимум на рівні закону повноважень стосовно впливу на систему виконавчої влади, на систему місцевого самоврядування. Ми повинні боротися за чіткість, зрозумілість законів і послідовність у розвитку конституційних приписів. Це ідеальна ситуація, якої треба свідомо прагнути. Цілком зрозуміло, що стовідсотково ми не досягнемо цієї мети, але ми робитимемо свідомі кроки до її досягнення. І це, як на мене, принципово важливо. Наведу лише один приклад. У статті 118 зазначається: «рішення голів місцевих державних адміністрацій, які суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути скасовані відповідно до закону». Абсолютно лаконічно, зрозуміло виписано, але я ставлю одне запитання: чи може бути в законі передбачено положення, згідно з яким, наприклад, рішення голови Київської обласної державної адміністрації скасовується Президентом України? Нагадаю, що згідно із законопроектом 3207-1 Президент України призначає за поданням Кабінету Міністрів голів обласних державних адміністрацій, які представляють виконавчу владу в областях, містах Києві та Севастополі.
МАТВІЄНКО: Чому ні, можна. Президент — це не священна корова. Президент має мати механізм противаг і взаємного контролю. І тому, якщо ми запровадимо право ліквідації його незаконного рішення — то це і є механізм противаги і контролю. Чому ні? Ми пропишемо закон, який не порушуватимемо. Ми зараз міняємо взагалі формат наших публічних дискусій. Муніципальні слухання будуть 16—18 березня у Судаку. Ми хочемо за підсумками муніципальних слухань підготувати доповідь з розвитку місцевого самоврядування у сучасних політичних умовах. Цю доповідь ми винесемо на з’їзд. Перед тим ми маємо зібрати трьох вищих політичних лідерів нашої держави: Президента, Прем’єр-міністра і Голову Верховної Ради України. І вони мають врахувати цю доповідь, легалізувати її. Політичне рішення: підтримка такого курсу. Без підтримки вищих політичних керівників держави реформу не проведемо. За їхньої підтримки ми розгортаємо серйозну роботу на з’їзді, прийматимемо конкретну програму дій з точки зору реформи. Як тільки не буде підтримки, давайте брати лопату, копаємо ямку і садимо цю реформу, яка проросте в 2009 році.
ТЕПЛЮК: Очевидно, 2005 рік має стати роком уваги політиків, державних діячів і науковців до проблем місцевого самоврядування, щоб ми зробили ту теоретичну модель і теоретичну доповідь абсолютно виваженою, обґрунтованою, об’єктивною, неупередженою і перспективною з точки зору реалізації її в Україні. Доповідь за наслідками муніципальних слухань у Судаку, самоусвідомлення громадянами своєї причетності до територіальних громад, до можливості безпосередньо взяти участь у вирішенні тих чи тих місцевих прав має бути враховано. В 2005 році, як ніколи, має бути використаний науковий потенціал України. До сьогодні у нас, у переважної більшості науковців була мета — оформити свої думки у дисертаційні роботи. Я думаю, що прийшов час віддати державі свої знання. Поділитися із суспільством публічно, а не на сторінках, які інколи хтось недочитує. Потенціал Національної академії наук, інституту Корецького. Там є дуже цікаві науковці в цьому плані. З іншого боку, в нас є інститут, який опікується місцевим самоврядуванням в системі Академії правових наук, у нас є цілі наукові ВУЗівські школи, які опікуються проблемами місцевого самоврядування. Через те завдання полягає — закликати науковців до реальної участі в розвитку законодавства і ідей стосовно місцевого самоврядування України. З тим, щоб між змінами до Конституції і тими законами, які мають бути прийнятими, не було жодних недомовок чи якихось незрозумілостей, і щоб цей пласт законодавчого врегулювання проблем місцевого самоврядування був цілісним, збалансованим і допоміг розвивати самоврядування.
МАТВІЄНКО: Якщо ви підтримуєте, звертаюся до всіх наших наукових установ із запрошенням: 25 лютого зустрічаємось і слухаємо думку науковців.
ЯЛОВИЙ: Це все правильно, вибори попереду, а якщо ми не внесемо зміни в ці механізми, ми вибори проведемо по-старому, ми законсервуємо цю систему.
ТЕПЛЮК: У переліку законів, про які говорив Анатолій Сергійович, має бути і закон про місцеві вибори.
Найбільший дефіцит — ефективна влада. Її не буде без місцевого самоврядування та народовладдя
Ред.: Може бути чудовий закон, найкращий, якого навіть у Європі немає. Але якщо взяти і перенести його на нашу практику, то він не працюватиме. Як досягти балансу теорії і практики?
СУСЛОВ: Треба ширше обговорювати, прислухатися до думки місцевих керівників і давати можливість висловитися таким практикам, як ми. Чому? Тому що раніше тільки дадуть на обговорення ту чи іншу постанову, не встиг навіть перечитати, а вже проголосували. То сидиш і думаєш — чи я якийсь дурень, чи вони? Було таке враження, що спілкуємося ніби з телевізором. Ми все чуємо, все бачимо, а сказати нічого не можемо

Було таке враження, що спілкуємося ніби з телевізором. Ми все чуємо, все бачимо, а сказати нічого не можемо

Давайте обговорювати. Не всі думки погані, ми хочемо змінити щось на краще.
Ред.: А що вам болить найбільше?
СУСЛОВ: Треба визначити законні рамки: за що ми відповідаємо і які права ми повинні робити.
МАТВІЄНКО: Я скажу, що йому болить. Болить невизначеність. От він зараз ходить в облраду і в райраду. А для чого? Для чого тобі облрада? Якщо ми напишемо, що територіальна громада має такі й такі функції: а, б, в, г. А райрада — д, к, л, м. А все, що після «ь» — має облрада, то для чого тобі та облрада? Вона тобі не потрібна. Вона має інші функції. А сьогодні, коли ви подивитеся в законі про місцеве самоврядування, то функції облради, райради і громади однакові. І тому йому потрібно зараз в облраду. А коли ми це виведемо... Йому болить найбільше фінансова і матеріальна незалежність. Це мистецтво тримається на трьох китах: політичному, організаційному і фінансово-матеріальному. Організаційне, політичне ми пропишемо в законах і в Конституції. Фінансово-матеріальну допомогу маємо прописати, обґрунтувавши цю норму в законах.
Вчора відбулося перше засідання групи, яка працює над питаннями фінансової самостійності місцевого самоврядування, над комплексом законів. І таких груп зараз я буду створювати з десяток. Включаючи і наукове, як концептуальне, бачення. І ми ці наукові групи попросимо у Судаку зробити доповідь і представити свою точку зору. Ми її обговорюємо. Я пропоную провести по секціях майбутній з’їзд, дати людям поговорити і висловитися.
Чому місцева територіальна громада через раду не могла встановлювати свої податки, платежі та все інше? Я ніколи не міг цього зрозуміти. Зараз 13% ПДВ, а буде 15%. Давайте ці 2% якщо не повністю, хоча б відсоток дамо на зростання місцевого бюджету, на розвиток, і це не позначиться на базі нарахування.
Що таке самоврядування в суті своїй? Чому Президент має бути зацікавлений? Бо в нас є купа проблем, і він не знає, з якого боку підступитися. У голові паморочиться тільки від їх усвідомлення. Для того, щоб цю купу розвести, треба більше рук. Самих лише президентських мало. Треба підняти ініціативу мільйонів людей у наведенні порядку. Необхідна функція суспільна. Цю купу Президент розгрібатиме 99 років, а разом, громадою, ми її розгребемо за рік. З’явиться нове обличчя держави. Децентралізація бюджету — це дуже важливо. Президенти приходять і йдуть, а Україна є цінністю святою. І в ім’я цього потрібно сьогодні будувати цю систему влади.
ЯЛОВИЙ: Є багато курортів на Україні. Які там палаци стоять навколо! А сама рада, яка їм землю виділяла, каналізацію у населеному пункті зробити не може. Місцева влада нічого зробити не може. Якби в неї було це повноваження узаконене, то люди, котрі будують палаци, мабуть, поділилися б.
Ред.: Які повинні бути, на ваш погляд, механізми відповідальності, можливо, навіть кримінальної відповідальності за дії, які йдуть на шкоду місцевій громаді, суперечать закону?
ЯЛОВИЙ: Механізми відкликання, референдуму і оцінки дуже важливі. Якби вони тільки своєчасно застосовувалися. Безумовно, повинна бути відповідальність перед громадою. Однозначно. Хто повинен визначати це? Мабуть, закон. Якщо порушується закон, то є відповідальність. Якщо прийняти конституційні зміни, нові закони, розмежувати цю владу і завести механізми виборності, прямого впливу і таке інше, то можливість зловживань буде знівельована. А далі — порушення закону.
МАТВІЄНКО: Нам потрібно зараз будити громадську свідомість, нам потрібно її підносити заради майбутнього. Треба подивитися на серйозність закону про рекреаційні зони. Це особливий статус торгівлі землею. Ми пишемо в законі окремий розділ про виключні повноваження територіальних громад.
ЯЛОВИЙ: В Україні є така історична форма публічної демократії, як сход села. Скажіть, останнім часом коли були сходи селян? Це рідкісне явище або формальне. І в законі ми прописуємо про зобов’язання звітувати перед такими зборами.
У нас Президент — Бог, а ми нічого не вирішуємо. Це потрібно зламати, потрібна революція свідомості. Це — гарант демократичного суспільства.
Ред.: Місто — орган самоврядний, тут громада міська. А в селі? Коли навіть немає сільської ради. Скажімо, сільського голову обирають, і його обирають на території сільської ради. Бо існує базовий рівень — сільська рада. А сільська рада може об’єднувати 4—5 сіл. А зараз стоїть питання про укрупнення для того, щоб вони були економічно-фінансово незалежні. Який тут рівень самоуправління?
МАТВІЄНКО: Ми вводимо в закон такий інститут, як старости. Мають бути певні категорії вимог до цієї посади. І право здійснювати певні делеговані функції. До Президента є вимога: скільки років, вища освіта, жодного бізнесу. Чому не може бути відповідно цього до старости і до голови міської ради? І от такий інститут ми запроваджуємо.
ТЕПЛЮК: Що стосується кваліфікаційних вимог. У ст. 38 Конституції України сказано: «Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування». Коли опрацьовувано проект Конституції робочою групою, я звернувся до керівника цієї групи, щоб він уточнив в кінці «відповідно до закону». Мою пропозицію так і не почули. З огляду на це мене цікавила позиція Конституційного суду щодо вікових обмежень Київського міського голови. Якщо в Конституції не сказано про те, що на державній службі можуть бути встановлені обмеження, тоді виникає питання...
МАТВІЄНКО: Обмеження є: без вищої освіти людина не може бути державним службовцем. Вимога мати вищу освіту — це не обмеження рівного доступу. Це кваліфікаційна вимога.
Ред.: Повертаючись до теми «розвиток місцевого самоврядування», як буде призначатися чи обиратися місцевий суддя, начальник міліції...
МАТВІЄНКО: Я за демократизацію. Прийнятий закон про місцеву міліцію нічого собою не являє для самоврядних громад.
Стосовно суддів, я за те, щоб вони обиралися, суддівські округи мають відрізнятися від округів представницької форми влади. Ми повинні дорости до високої планки демократії. Треба думати, як удосконалювати громадський контроль над діяльністю всіх правоохоронних, судових органів.
РЕД.: Виникає така проблема на місцевому рівні, коли суддя неначе господар в районі на рівні голови районної ради та голови державної адміністрації.
МАТВІЄНКО: У нас немає реальної, відповідальної, підконтрольної з боку громадськості судової влади. Вона потребує дуже серйозної реформи.
ТЕПЛЮК: Немає узагальнюючої структури, яка об’єднувала б в загальнонаціональному масштабі органи місцевого самоврядування, і, мабуть, треба використати наступний з’їзд, щоб підготувати таку структуру і надати їй в перспективі право звертатися до Конституційного Суду. Окрім того, ми кажемо, що будь-які механізми використовуються і задіюються в залежності від рівня готовності сприйняття цих механізмів з боку суспільства, населення, громадян. Але водночас є певні речі, які я до сьогоднішнього дня не сприймав, — організація системи судової влади. Приклад — суд присяжних. Є Конституційний припис, де у нас на сьогоднішній день суд присяжних? Нема суду присяжних. Чому не виконується Конституційний припис?

Є Конституційний припис, де у нас на сьогоднішній день суд присяжних? Нема суду присяжних. Чому не виконується Конституційний припис?

Виявляється, що, приймаючи у 2002 році Закон «Про судоустрій», ми умудрилися там дати повноваження певним державним інституціям, які не випливають з Конституції, але водночас не реалізували Конституційні приписи в частині створення системи суду присяжних. До сьогодні механізм призначення на адміністративні посади не зовсім узгоджується з приписом Конституції. Інший момент. Принципи розподілу справ у кримінальних, цивільних, адміністративних судах керівниками судів теж потребує вдосконалення і прозорості. І тоді ми робитимемо таким чином перші кроки у створенні справді незалежної судової гілки влади, яка матиме належне бюджетне й матеріально-технічне забезпечення.
ЯЛОВИЙ: Стільки тем для обговорення, що можна було б ще не один «круглий стіл» провести. Самоврядування — основний ланцюг, за який потрібно тягнути все інше. Врешті-решт, все має бути в законах — і розмежування, і самоорганізація як система. Сьогодні можна говорити про певну безсистемність влади. В Києві також є свої проблеми. Гадаю, що на етапі «п’яти хвилин» потрібно якомога більше обговорювати ці питання.
МАТВІЄНКО: Людина — коваль свого щастя, але маємо розуміти, що є певні інститути, суб’єкти, які реалізують це право. І закон, коли ми ведемо мову про місцеве самоврядування, має поставити ці органи відповідальними перед громадою, але й кожного члена громади відповідальним за реалізацію свого права. Статут громади — це не лише зобов’язання влади, яку вона формує перед кожним членом, а й зобов’язання кожного члена перед громадою за організацію свого життя і тих послуг, які вона хоче отримати. За певний порядок, алгоритм, поведінку. Я думаю, що це є тема, яку ми не розкривали. А то в нас всі сподіваються, що я є лише споживачем, який хоче їсти достатньо, пити достатньо і ні за що не відповідати. Так держави ми не побудуємо. Цей круговорот взаємин і пов’язаних інтересів торкається сьогодні кожного. Для того, щоб стати активним громадянином, потрібно стати активним членом громади — це основа всього нашого суспільства.
СУСЛОВ: Дай Боже, щоб теорія, яку ми сьогодні обговорювали, переходила в практику.
ТЕПЛЮК: Мені було приємно мати розмову з людьми, небайдужими до проблем місцевого самоврядування. Підтримую ідею, що не лише на рівні Конституції має бути знання про те, що людина є найвищою соціальною цінністю в Україні. І ми — кожний на своєму місці — зробимо все для того, щоб цей принцип, велика така планка була максимально реалізована в Україні.
РЕД.: Дякуємо всім за участь у розмові.