Заяви новообраного Міністра оборони України Анатолія Гриценка про наміри вже до 2010 року мати професійну армію, а також скоротити за найближчі десять років загальну чисельність українського війська до 120 тисяч осіб спричинили бурхливу і неоднозначну реакцію серед депутатського корпусу Верховної Ради.

Голова парламентського Комітету з питань національної безпеки та оборони Георгій КРЮЧКОВ також припускає можливість переходу української армії на професійну основу вже за п’ять років, однак наголошує на потребі попередньо розв’язати ще багато проблем. «Такий перехід — дуже непросте питання, — вважає депутат. — Насамперед треба визначитися з чисельністю вітчизняних Збройних Сил». Щороку парламент має затверджувати чисельність, а отже, і потребу держави в людях у військових погонах, однак відповідний законопроект на 2005 рік досі не подано до ВР. Глава профільного парламентського комітету вже звернувся до Президента України Віктора Ющенка з проханням щонайшвидше вирішити це питання у правовому полі. Ситуацію ускладнює і те, що держбюджетом-2005 передбачено скорочення кількості військовослужбовців на 50 тисяч осіб. Але спеціальним законом це не визначено, тож яке обличчя матиме українська армія цього року — досі невідомо.
«Стратегічно правильним шляхом» називає рішення про перехід до професійної армії і перший заступник голови оборонного комітету ВР Борис АНДРЕСЮК. І наголошує, що цей процес має відбуватися у рамках реформування Збройних Сил. Однак чи реально здійснити такі кроки вже за п’ять років, за словами депутата, напряму залежить від фінансування оборонних потреб нашої держави. «Без достатнього фінансування такі терміни малореальні, — переконаний Б. Андресюк. — Адже контрактників треба забезпечити не лише достойною зарплатнею, а й житлом. Це має бути відображено під час підписання контрактів. А враховуючи нинішню майже 45-тисячну «армію» безквартирних військовослужбовців, необхідні значні кошти».
«Можна лише вітати бажання створити до 2010 року українську професійну армію», — вважає секретар Комітету ВР з питань нацбезпеки та оборони Георгій МАНЧУЛЕНКО. Але він також звертає увагу на фінансування потреб оборони. Нині за чинним законодавством на національну оборону із державної казни повинні виділяти кошти у розмірі не менш як три відсотків від ВВП. До речі, такі само нормативи діють і в багатьох європейських країнах. «Однак, на жаль, досі в Україні цю норму не виконували, — зазначив депутат. — Тому одним із основних завдань нового міністра оборони буде виходити на такий показник фінансування видатків на національну оборону — в розмірі трьох відсотків від ВВП. Це даватиме змогу і оснащувати армію новітньою військовою технікою, і виплачувати достойне грошове утримання військовослужбовцям».
Водночас парламентарії в один голос застерігають: військова реформа не повинна перетворитися лише на обвальне скорочення чисельності ЗС, що вже відчули на собі люди в погонах ще за старого уряду і що спричинило до серйозної соціальної напруженості у військовому середовищі. Потреба України у чисельності свого війська повинна бути науково обгрунтована, виходячи з її території, кількості населення, інтеграційних прагнень і, звісно, реальних загроз, викликів і небезпек. А будь-які скорочення повинні відбуватися паралельно із виробленням механізмів соціального захисту колишніх захисників Вітчизни.