Голова парламентського Комітету з питань свободи слова й інформації Микола Томенко переконаний: злочини проти свободи слова забуттю не підлягають. Він вважає за необхідне притягти до відповідальності всіх причетних до запровадження в мас-медіа цензури та «темників».
Щоб ніхто не вислизнув через шпарину цієї своєрідної «люстрації», пан Томенко просить усіх журналістів «не соромитися» і надати в комітет та правоохоронні органи факти тиску на ЗМІ і здійснення цензури протягом останніх років та під час передвиборчої кампанії 2004 року. Це, як стверджується в патріотичному афоризмі, «потрібно не мертвим. Це потрібно живим». Тобто «цей крок необхідний, щоб стали зрозумілі механізми й засоби впливу на працівників ЗМІ, а також те, хто протягом усієї президентської кампанії позбавляв журналістів права на професію, а всіх громадян України — права на одержання об’єктивної інформації. Такі справи мають стати й попередженням новій владі у співробітництві з мас-медіа», — пояснює Микола Томенко позицію Комітету з питань свободи слова та інформації.
Притягнення до відповідальності очевидних і замаскованих «цензорів» не має нічого спільного з «полюванням на відьом», прокоментував оглядачеві «ГУ» «велике прання» інформаційного поля і член комітету Юрій Бойко. «У законодавстві України чітко зазначено норми, які забороняють цензуру, тиск на ЗМІ й розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Якщо хтось перейшов цю заборону, підпадає під дію дисциплінарної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності. Нова влада не переслідує своїх учорашніх опонентів, вона просто надає слово Законові».
Хтось із скептиків припускає, що на зміну «темникам» можуть прийти «томенники». Сам Микола Томенко категорично відхрещується від такого «авторського права»: він відстоював і завжди відстоюватиме принципи незалежного слова. Та й самі журналісти вже не допустять «циркулярів-рекомендацій». «Останнім часом ми можемо констатувати поліпшення ситуації в медіапросторі України, — стверджує парламентський борець проти цензури. — Сьогодні потрібно ці зміни закріпити шляхом внесення змін до законодавства й упорядкувати відносини між керівниками, власниками ЗМІ й журналістами». Власне, нині це — основне завдання для Комітету з питань свободи слова та інформації.