Це час наліта, як бульдог...
І ти вже не ти, а Ван-Гог
З власноруч відрізаним вухом.
Йому наплювать на прогрес.
Володимир Базилевський.
Час наплював на прогрес,
Що квітне у місті калиною, —
І я вже не я, а Дантес,
Що цілить у вухо Мартинова.
Цей час — агресивний баран,
Він рогом до мене торкнувся —
І я вже не знаю, чи я Галан,
Чи вухом кудись тулюся.
Нахрапом йде час, як моряк,
Що звався синонімом смерті,
І я вже не я — Жанна д’Арк,
Що має на вічність патента.
Цей час наліта й наліта
(Бува й на старуху проруха).
Ех, краще б я був Калита,
Замріявся зрізаним вухом.
