За переказами, в цей вечір понад дві тисячі років тому перша зірка на небосхилі сповістила людям про велике диво — народження сина Божого. Чарівна ніч перед Різдвом Христовим і нині вабить нас своєю таємничістю і величчю. Як же традиційно готувалися до неї?
Зазвичай у Святвечір уся родина збирається вдома. Після заходу сонця стіл вкривають сіном і посипають зерном. Зверху стелять скатертину, під яку по кутках кладуть по зубчику часнику, щоб оберігав від злої сили і хвороб. На почесному місці ставлять «дідух» — святковий сніп пшениці.
6 січня — останній день посту, тож на столі має бути дванадцять пісних страв, на честь дванадцяти апостолів. Традиційно готують борщ, вареники з маком, рибу, гриби, кашу, вінегрет, картоплю, овочеві голубці, пиріжки з капустою, печиво й узвар. Та обов’язковою стравою є кутя. Її готують з вареної пшениці, маку, горіхів, а заправляють узваром і медом. (Зерно означає силу й здоров’я, мак — добробут, а горіхи — дружбу, любов і злагоду.)
Вважається, що на Святвечір у рідні оселі навідуються душі померлих. Тому для них на столі має бути окрема тарілка, в яку кладуть по ложці всіх страв. Трапезу розпочинають з молитви за померлих, а потім — за всіх присутніх.
З першою зіркою всі сідають за стіл. Починають завжди з куті. Потім обов’язково пробують кожну страву. Після вечері господар бере по ложці різних наїдків і несе до сараю. За повір’ям, у Різдвяну ніч Господь дарує тваринам мову. Тож, щоб вони не скаржилися, господар повинен їх добре нагодувати.
Наступного дня, за традицією, діти носять вечерю своїм хрещеним, співають їм колядки, а ті частують гостей смачними стравами й віддячують подарунками.
Різдво Христове — найвеличніше християнське свято. Тому найкращою підготовкою до нього є очищення душі і тіла через піст, а також примирення з усіма. Нехай наші серця відкриються для добра і любові!
