У Верховній Раді зареєстровано одразу кілька законопроектів, покликаних зупинити неузгоджене зростання цін на залізорудну сировину.
Нагадаю, унаслідок неузгодженого підняття цін на залізорудний концентрат, котуни та агломераційну руду в чорній металургії виникли передумови для чергової кризи. На думку заступника міністра промислової політики Анатолія Федяєва, якщо недопоставки прокату та чавуну через зупинку основних фондів гірничо-металургійного комплексу (ГМК) сягнуть 10—15 відсотків, то у грудні держбюджет недорахується майже 100 мільйонів гривень доходів. До того ж не менше втратять і металургійні, і гірничорудні комбінати. Не зважати на це за умов, коли доходи бюджету вже набули ваги золота, а валютні надходження в країну дедалі зменшуються, означає змиритися з плачевною перспективою економічної стагнації та соціальних негараздів.
Уже 9 грудня Мінпромполітики разом з Мінекономіки та з питань євроінтеграції провели нараду з власниками ГЗК, результатом якої стала домовленість повернути ціни до параметрів жовтня. На «Запоріжсталі», Дніпровському комбінаті імені Дзержинського, Алчевському металургійному комбінаті і на металургійному комбінаті імені Ілліча це одразу відчули, відновивши трудовий ритм. Але народні депутати, яким доля ГМК небайдужа, слушно зазначили, що дві сировинні кризи на рік для такої країни, як наша, забагато. Ще не стерлася з пам’яті весняна епопея з переділом прибутків між учасниками ринку, як спалахнула нова, зумовлена цього разу бажанням одних нагрітися коштом інших. Водночас дуже поважні люди починають жалітися, що бракує грошей на модернізацію основних фондів, поповнення обігових коштів і т. д. —складно, проте не віриться. Гірничорудні комбінати не бідні. А якщо справді бракує коштів, завжди є можливість відмовитися від послуг посередників, які беруть руду за мінімальними, а віддають металургам за максимальними цінами.
Недопоставки металургам залізорудної сировини, зрештою, спричинені нестримним прагненням вивезти її на експорт — це вигідно навіть тоді, якщо агломераційну руду, залізорудний концентрат продають за цінами нижче від світових. З огляду на це у парламенті вже зареєстровано законопроект «Про ставки вивізного (експортного) мита на залізорудну сировину». Захищати інтереси вітчизняних виробників, а заразом і стимулювати експорт готової продукції, пропонується митними ставками від 10 до 20 євро за тонну залежно від виду залізорудної сировини. Однак цей законопроект, як вважають у Комітеті Верховної Ради з питань європейської інтеграції, суперечить низці законів України, а також нормам і принципам СОТ. До того ж він, звісно, не задовольняє і самі гірничо-збагачувальні комбінати, для яких прибутки від експорту — капітал на відновлення основних фондів, які вже давно цього потребують.
Мораторій на підвищення цін на такі ресурси передбачає інший законопроект — «Про ціни і ціноутворення», який також навряд чи узгоджується з чинним законодавством. Очевидно бракує золотої середини, яка може стосуватися декларування цін на сировинні ресурси, що мають для держави непересічне значення. З огляду на це більш виграшним видається законопроект народного депутата Віталія Олуйка, в якому пропонуються зміни до деяких законодавчих актів, що регламентують повноваження державних органів влади з моніторингу цін.