На мою вимогу водій новеньких «Жигулів» зупинився. У салоні вже сиділи двоє пасажирів: чоловік та його син років тринадцяти. Рука хлопця була підвішена на хустинці, тож, звісно, я запитав, що сталося.
— Андрійко приїхав до бабусі з дідусем на канікули, — почав чоловік. — Згодом навідалися і ми з дружиною. Всі знають, що працювати в неділю — гріх. А от ми якось забули. Теща попросила допомогти прополоти картоплю, повиривати бур’яни. За сапки — і на грядки.
Першим був покараний я — наступив на косу. Насилу зупинив кров. Наступного дня, коли вже поїхав додому, теща врубала заступом ногу. Мало не до кістки. Три дні місця собі не знаходила. А сьогодні син зістрибнув із воза — та на асфальт. Перелом гарантований, їдемо до лікарні...
Недаремно кажуть: гріх у неділю працювати. Ось і поплатилися ми за це своїм здоров’ям. Більше ніколи в житті такої помилки не повторимо.
Київ.
