Рита намагалася зберігати цілковите самовладання. Але почутим у лікарняній палаті біля ліжка подруги молода жінка була шокована. Діагноз-вирок і крик приреченої душі. Олена ослаблою рукою стискала її долоню: «Обіцяй, що піднімеш моїх малюків! Олег тебе поважає, все у вас буде добре...» Через два місяці вона померла...
Своє чуже вогнище
Після поминок зателефонував Олег: «Переїжджай до нас, треба ж комусь піклуватися про дітей, теща вже похилого віку, моя мати в селі». Незаміжній Риті спочатку невтямки було, який тягар вона взяла на свої тендітні плечі. Але, дивлячись на трирічного Павлика і п’ятирічну Тетянку, не могла уявити, що не дотримає даного слова. Довелося переїхати з престижного району на околицю міста, звідки добиратися на роботу на годину довше.
Її день починався о п’ятій ранку. Готувала сніданок, збирала малих до дитсадка. Після роботи бігла по магазинах. Від нескінченного прання, прибирання, готування вона ледь трималася на ногах. На цьому проблеми не закінчувалися. Діти без упину запитували, де мама. Заспокоювала, що вона незабаром повернеться з відрядження. Олег приходив з роботи стомлений, квапливо цілував дітей і, зачинившись у своїй кімнаті, сидів, мовчки втупившись у телевізор. Уночі малі плакали, чого тільки не вигадувала Рита, щоб заспокоїти їх.
«Навіщо тобі чуже горе, — журилася її мати, — про свою сім’ю подумай, адже тобі вже двадцять п’ять!» Але Рита вже приросла серцем до маленького Павлика, і його дзвінке «лозкажи ще казку» звучало для неї, мов пісня.
Зігріта надією
Через рік Олег запропонував одружитися. Батьки більше з нею не спілкувалися. А вона, як і раніше, віддавала дітям усе тепло своєї душі. Олег наполіг, щоб Рита пішла з роботи. Тепер у будинку панував затишок. Малята були охайно одягнені, нагодовані. Чоловік цінував це, хвалив її страви. Був ввічливий, уважний до неї.
У вихідні всією родиною часто ходили до цирку. Зазвичай такі походи закінчувалися проханнями купити цуценя. Незабаром Рита принесла маленького кумедного пуделя. Якось увечері, коли невгамовна «бригада» у ванній кімнаті купала чотириногого улюбленця, Павлик раптом запитав: «Мамо, а йому не холодно?» Рита пригорнула його, ледь стримуючи сльози. Коли б хто-небудь знав, яким тернистим був її шлях до цього слова! А от Тетянка досі називала мачуху тіткою.
...На шкільних зборах учителька похвалила Таню і рекомендувала звернути увагу на її музичні здібності. Йдучи додому, Рита уявляла, як учитиме дівчинку грати на гітарі. Вона колись самотужки оволоділа цим інструментом. Збиралася поговорити про це з Олегом. Батько приходив пізно: «Бізнес вимагає самовідданості». Збирав гроші на нове авто. Рита сказала, що він майже не спілкується з дітьми. «Ви чудово порозумілися і без мене обійдетеся», — боляче шпигнув словами Олег. Розмови не вийшло. Спати молода мачуха пішла до дитячої кімнати. А вранці, взявши гітару, заспівала дітлахам веселу пісеньку. Тетянка підхопила мотив. «Хочеш так грати?» — запитала Рита. Дівчинка кивнула.
...Дорогою до музичної школи Рита збирала яскраве листя, схожі на чоловічків у кепці жолуді і смішила Тетянку, складаючи розповіді про них. Вони «дуетом» повторювали завдання з сольфеджіо. Непомітно раптом сталося диво: дівчинка наче відтанула. І тепер навіть її «тьотя Рита» звучало тепліше.
Спустошення
Минали роки. Тані вже виповнилося сімнадцять, вона вчилася без трійок і навіть сама складала музичні п’єси. Павлику — п’ятнадцять. Складний вік, але приводу для занепокоєння не було — хлопчик працьовитий, відвідував спортивну секцію. І раптом — грім серед ясного неба — Олег пішов із сім’ї. В останній вечір сказав, що Рита мусить зрозуміти його, вона чудова людина, але кохання між ними ніколи не було... Говорив, що дітей не залишить, допомагатиме матеріально.
Від образи і приниження вона не могла вимовити жодного слова. Усю ніч проплакала. За сніданком силкувалася щось сказати, але Тетянка випередила її: «Тітко Рито, ми все вирішили — він нам тепер не батько». «Та ви що, — вибухнула мачуха, — адже він вас любить!»
Олег справді допомагав дітям, але, попри це, вони не хотіли з ним спілкуватися. Рита почала шити вдома. Замовлень спочатку було мало. Але вже через три місяці від задоволених клієнток не було відбою. Того року Тетянка закінчила школу, вступила до інституту. Чорна смуга залишилася позаду.
Скажи спасибі
Новій дружині Олега було всього 24. Вона теж вступила до вузу, за який платив новоспечений чоловік. До того ж молодята жили в квартирі, купленій і умебльованій на його гроші. Через якийсь час Олег довідався, що у дружини є маленька донька, яку в селі виховує бабуся. «У неї досвіду більше», — виправдовувалася Алла.
Улітку він повіз «свою дівчинку» відпочивати до Туреччини. Сидячи на пляжі в шезлонзі, милувався її стрункою фігуркою, бронзовою засмагою... Він, нарешті, був щасливий. А незабаром після приїзду додому, повернувшись якось на день раніше з відрядження, потрапив «з корабля на бал»: Алла саме «приймала» гостя. Як потім вона пояснила, — свого давнього друга... Олег пробачив, але через якийсь час з’ясувалося, що на роботі в неї теж роман. «А ти думав, мені з тобою добре, у твої роки, — кричала йому просто в обличчя Алла, — скажи спасибі, що прикрасила твою старість!..»
...Олег повернувся додому — Рита пробачила його. Це її рішення. Адже життя таке коротке. Про це нагадує і фотографія Олени, яка залишила їх наче вчора.
