Ляльковий театр

У Ляльковому театрі, де все дерев’яне, крім ниток (тому що дерев’яні навіть ляльки), пожежа можлива як ні в якому іншому театрі. Хіба що тільки в Цирку, де клоуни досить часто грають з вогнем.

В одному з лялькових театрів, як і очікувалося (і навіть деким передбачалося), сталася пожежа. І, звичайно ж, така, що згоріло все: ляльки, нитки, усі запаси матеріалів (дерева й ниток) для нових ляльок, усі лібретто і пюпітри, і навіть музичні інструменти. Оскільки ставилися в цьому Театрі переважно музичні лялькові комедії. Більш того, навіть ляльководи і сам директор Театру одержали опіки рук, ніг, а борід насамперед, тому що сталося все це в часи ще боярські. Отож відомо де. Уникли опіків тільки окремі діячі Театру — діячі вішалки та вищестоящого Театру. Де не давали ніяких вистав, бо був він призначений не для ляльок, а для ляльководів і лялькознавців. Вище за цей Театр стояв тільки Головспектакльбуд, якась будівельна установа, що нічого спільного не має з будівельною деревиною.

Оскільки звинувачення в нас, як завжди, не збігається з чутками, винним у пожежі оголосили того, хто нібито зробив підпал, а саме -одного Бовдура, якогось дерев’яного лялькового ідіота, свого роду Буратіно, якому відповідно до його ролі в цьому спектаклі (останньому) належало мати при собі коробку сірників.

Бовдур, звичайно, згорів, і справу на цьому закрили. Однак легко закрити справу навіть у суді, але не роти чуткам. Які не припиняються ані з закінченням пожежі, ані з завершенням суду. Навпаки, вони, на відміну від пожежі, весь час одержують додаткове паливо, а на відміну від суду — додатковий матеріал.

І тому, згідно з наявними чутками, сірники Бовдурові дав директор Театру, а п’єсу, в якій обов’язкова участь сірників і наявність їх у Бовдура, написали для постановки в Театрі у Головспектакльбуді. Кажуть тепер, зроблено все це спеціально, щоб згорів Театр.

А все, що було потім, довкола Театру і Суду, всього лише димова завіса...