Організатори творчого звіту майстрів мистецтв та художніх колективів Донеччини, що відбувся в Національному палаці «Україна», назвали його: «Донбас дарує нам натхнення».
Передусім така особливість. Нинішній рік на Донеччині оголосили Роком духовності. Голова Донецької облдержадміністрації Анатолій БЛИЗНЮК каже:
— Склався стереотип сприйняття Донеччини як краю вугілля, металу та велетнів важкої промисловості. Все це так. Але Донецький край — це й видатні діячі культури та мистецтва, спортсмени, які принесли славу Україні й здобувають її щоденно...
Щоб наші діти пам’ятали і шанували великі імена минулого, ми повинні плекати сьогоднішні успіхи в розвитку культури та мистецтва, щоб у майбутньому було місце для духовності.
Підтвердженням слів Анатолія Близнюка став творчий звіт Донецької області у рамках Всеукраїнського звіту майстрів мистецтв і художніх колективів.
Висока ритмоенергія
краю
Концерт-звіт розпочався «Скіфською сюїтою» (частина №1) гордості краю — Сергія Прокоф’єва, який народився в селі Красному Донецької області. Знаменно, що виконував цей твір академічний симфонічний оркестр обласної філармонії, який носить ім’я цього відомого у всьому світі композитора. Його іменем, до речі, названо й Донецьку музичну академію.
Затим звучало чимало музичних творів зарубіжних композиторів — К. Орфа, Т. Хьюгена, Л. Бетховена, К. Сен-Санса, А. Хачатуряна, Дж. Верді та інших. Кілька з них виконували хор і солісти Донецького академічного державного театру опери та балету, який носить ім’я ще одного славного земляка донеччан — Анатолія Солов’яненка (на знімку вгорі).
Що не музичний твір, то ще один переконливий доказ — у цьому краю є кому і вміють виконувати світову музичну класику.
Звичайно, можна сказати: скласти будь-яку концертну програму цій області немає жодних проблем. Адже тут є театр опери та балету, музична академія (колишня консерваторія), академічний український музично-драматичний і російський драматичний, потужна обласна філармонія, цирк, заслужений ансамбль пісні та танцю України «Донбас» і візитна картка Донбасу й України — балетна школа відомого у світі хореографа, а тепер педагога Вадима Писарєва, уроженця Донецька.
Та організатори звіту залучили до концерту не тільки представників цих та інших відомих мистецьких колективів. На сцені були широко представлені художні колективи з багатьох міст і районів області, виконавський рівень яких не нижчий від професійних.
Ще одна показова ознака цього звіту. В ньому чимало творів було представлено вперше. Серед них хореографічна картина «Болеро» М. Равеля, міні-мюзикл за мотивами драми-феєрії Л. Українки «Лісова пісня» (на знімку), «Ода рідному краю» О. Костіна і Б. Чипа, арія з мюзиклу Р. Роджерса «Карусель», екстрим-композиція «Молодецькі вихиляси», сучасна композиція «Спогади про майбутнє».
Переважна більшість виконавців, а їх понад 1200 осіб — молодь. Це також орієнтир області. Головна сцена держави здригалася від динамізму й ритміки. Зала щораз вибухала вдячними оплесками, вигуками «Браво!». Емоційному й духовному сприйняттю кожного номера допомагало нестандартне оформлення сцени, котре відображало ознаки краю.
Оригінальним був фінал звіту «З Україною в серці назавжди». Спочатку всі учасники виконали пісню О. Добронога «Обійміться, мільйони» на музику Бетховена й одразу потому — «Реве та стогне Дніпр широкий». Уся зала співала разом, а її осіняли величезні прапори України...
Високо оцінили звіт наукові експерти Міністерства культури і мистецтв України, відзначали творчий підхід до його підготовки режисерсько-постановчої групи, яку очолювали начальник обласного управління культури Валерій Стасевич і автор сценарію, головний режисер-постановник Євген Денисенко. Хоча й закидали, що у звіті було малувато місцевого фольклору.
І все ж, чому не лише натхнення дарували митці Донеччини? Відповідь — бо вони подарували чудовий вечір-відпочинок. Звіт-концерт викликав почуття патріотизму, захоплення і гордість, що митці Донеччини, України здатні опанувати світове культурне надбання і дарують його світові. А Донбас, з’ясовується, невичерпне джерело натхнення для самих донеччан, усіх нас, українців, тому й дарує його нам...
Київ.
