На низку непростих запитань, пов’язаних із загостренням криміногенної обстановки в Одеському регіоні, прагнули знайти відповіді учасники виїзного засідання Комітету Верховної Ради з питань законотворчого забезпечення правоохоронної діяльності. Голова комітету Володимир Мойсик навів, зокрема, такі цифри: цьогоріч на 10 тисяч мешканців області припадає 58 злочинів, що на 14 більше порівняно з відповідним періодом минулого року. Зросла кількість тяжких і особливо тяжких злочинів — вбивств, згвалтувань, крадіжок тощо. Дехто схильний пояснювати це поліпшенням обліку правопорушень, у минулому, мовляв, не всі вони фіксувалися.
Водночас тривожить і така тенденція: в міліцейських підрозділах багато випадків безпричинного порушення кримінальних та цивільних справ. Тільки в першому півріччі цього року закрито 857 справ, у яких був відсутній склад злочину. А хтось же їх порушував, розслідував, закривав, марнуючи час. Де вже тут до профілактичної роботи, до розкриття справді злочинних дій. Тож не дивно, що чимало громадян, аби домогтися справедливості й законності, змушені звертатися до столичних відомств, зокрема до комітетів ВР. Непрофесіоналізм багатьох правоохоронців очевидний, як і неналежне виконання ними своїх службових обов’язків. А контроль за правоохоронною і судовою діяльністю вочевидь недостатній.
Щодо роботи судових органів, то не можуть не насторожувати такі дані, наведені головою облдержадміністрації Сергієм Гриневецьким, який узяв участь у засіданні комітету: кожне четверте звернення громадян до одеської обласної влади стосується недоліків у діяльності судів. Надто низька, зокрема, оперативність здійснення правосуддя. Хіба можна, скажімо, вважати нормальним, коли в слідчих ізоляторах регіону від 9 місяців до одного року перебуває 71 особа, до 1,5 року — 56, а 18 осіб — понад 1,5 року? Вина в цьому не тільки слідчих, а й передусім судових органів. Доречною у зв’язку з цим видається висловлена на засіданні комітету пропозиція: внести до відповідного законодавства зміни, за якими суддів притягали б до відповідальності за невиправдано тривалі, з їх вини, терміни перебування ув’язнених у слідчих ізоляторах. Висловлювалися слушні думки про необхідність мати в країні цілісну концепцію реформування правоохоронних органів, поліпшення координації їх роботи, посилення контролю за їх діяльністю, укомплектування справжніми професіоналами тощо.
Всебічно проаналізувавши діяльність правоохоронних та судових органів регіону, члени комітету Верховної Ради прийняли низку рекомендацій, які мають посприяти поліпшенню законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та практичної роботи в центрі й на місцях щодо підвищення ефективності боротьби проти злочинності, пом’якшення криміногенної обстановки і, врешті-решт, — кращого захисту прав громадян та законності в суспільстві.
Одеса.