Марія до життя повертала

Сьогодні, 19 серпня, цій милій, привітній і чуйній киянці виповнюється 90 років. Увечері за святковим столом зберуться дорогі для Марії Дмитрівни люди: син, дочка, троє онуків, правнучка, заглянуть у гості однополчани. І знову спогади про молодість і відвагу, друзів і героїзм наповнять цей гостинний дім.

...Їй було 27 років, коли почалася Велика Вітчизняна війна. Вона, військовий фельдшер, серед перших лікарів потрапила на фронт, що вже оповив серця мільйонів людей терновим вінком болю і жаху.

Незабаром Машенька — так звали її бойові колеги —під прапорами 61-ї армії в складі 59-го польового пересувного госпіталю рятувала життя радянським солдатам. За сильний характер, рішучу вдачу і мужність її призначили комісаром госпіталю. Разом з іншими медсестрами Марія брала участь у самодіяльності: співала й танцювала, розповідала про перемоги на фронті. І з палат, що пропахли кров’ю, на якусь мить відходили біль і смуток.

За виявлені мужність і героїзм, за порятунок життя сотням воїнів Марія Кагарлицька була нагороджена двома орденами Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, орденом Червоної Зірки, медалями «За звільнення Риги», «За звільнення Варшави», «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.». А нещодавно міськвоєнком вручив їй орден Богдана Хмельницького ІІ ступеня.

Після війни Марія Дмитрівна, старший лейтенант медичної служби, майже тридцять років працювала в поліклініці Міністерства охорони здоров’я УРСР, а потім секретарем Ради ветеранів 61-ї армії. Трудовий стаж — п’ятдесят років.

І сьогодні Марія Дмитрівна активна, багато читає, зустрічається зі школярами, спілкується зі старими друзями... Щоб поділитися найдорожчим — спогадами, які, немов настирливі оси, жалять і повертають її до тих днів, коли вона одержала медаль за бойові заслуги...

Київ.

P. S. Ми щиро поздоровляємо Марію Дмитрівну Кагарлицьку і бажаємо цій мужній і добрій жінці здоров’я, удачі на довгі роки!