Тисячі мумбалазійців завмерли, стоячи босоніж на центральному майдані столиці Мумбасіті, слухаючи те, що долинало з гучномовця. Було так тихо й непорушно, що навіть знаменита біла, як крейда, мумбалазійська пилюка осіла.
— Мумбалазійці — брати і сестри мої! — якось зажурено і трішечки ображено говорив промовець. — Сьогодні затверджено список претендентів на посаду Голови Ради Мудреців Великої Мумбалазії. Звичайно, я дуже добре знаю всіх трьох, але це не додає мені великої радості від перспективи оновлення крісла другої особи країни.
Промовець узяв чималу паузу і, гірко позіхнувши, продовжив:
— Я хочу запитати себе про те, про що і всі ви, мої дорогі співвітчизники, мусите запитати себе і один одного: навіщо ці відомі всім своїми вчинками і багатством люди йдуть на вибори? Щоб усього себе віддати служінню народові? Сумніваюсь, адже Тутумба за час свого керування Податковою Гвардією майже спустошив скарбницю країни, Кукумба, будучи Верховним Стражем продовольства, бозна-куди дів небачений урожай бананів, а опозиційний лідер Сюсюмба, котрий, посідаючи крісло Міністра Справедливості, повернув борги держави у зарплаті, втричі згвинтив при цьому ціни на імпортний рис.
Натовп загув, немов розтривожений вулик, і біла хмара пилюки мляво піднялася над головами громадян Великої Мумбалазії.
— Я, як і ви, — продовжував оратор, — здогадуюся, навіщо ці люди тринькатимуть великі гроші, які заробили для них усі ви, аби за всяку ціну вирвати перемогу на цих, так би мовити, виборах, але чогось кращого і справедливішого, аніж демократичні вибори, людство, на жаль, іще не вигадало.
Знову запала тиша і люди завмерли, відчуваючи, що за мить почують з гучномовця найголовніше.
— Я скажу вам, чого вони хочуть! — у захваті майже вигукнув промовець і, не даючи збити накал, випалив: — Вони жадають влади!!
Глухий невдоволений гамір полинув майданом, і натовп швидко потонув у білій, як молоко, млі. І звідтіля, ніби з потойбіччя, почулися озлоблені гасла на кшталт: «Руки геть від влади!», «Влада і корупція — одне ціле!», «Владу — шляхетним!», «Владу — народові!».
— Голосуючи, будьте певні у своєму виборі! — пробивався крізь гвалт голос із гучномовця. — Влада для народу, а не народ для влади!
Демократичні гасла звучали дедалі гучніше й виразніше, і коли оратор закінчив промову, знову запала тиша. І в цій цілковитій тиші, що відбивала згоду та злагоду тих, хто говорив і слухав, красивий жіночий голос сповістив:
— Ви слухали звернення до народу Голови Вищої Національної Ради, Верховного Координатора політичних рухів, Віце-президента фонду Мілісія Мумба — бідним, Почесного Голови Президії Верховної Ради Мудреців, Головнокомандувача Збройних сил, Верховного Наставника Національної Гвардії, Генералісимуса поліційних сил, Почесного доктора філософії та права, Верховного Судді, Генерального Прокурора, Голови федерації веслування на пірогах, Голови Народного Віче, Президента Імперії Велика Мумбалазія, Імператора Мумбалазії, Його Величності Мумби Другого.
