Валентина К. (всі імена змінено) сама виховувала двох дочок від першого шлюбу. Чоловік залишив її напризволяще з однорічною Мариною та семирічною Ніною. У цей тяжкий час Валя несподівано зустріла людину, яка, незважаючи на «тягар» розлученої, серйозно почала опікуватися покинутою сім’єю. Щоправда, біографія Миколи Ф. дещо насторожувала: відсидів чималий строк за розбійний напад. Та увага і наполегливість чоловіка, який вирішив завести сім’ю і чесно заробляти на хліб, зробили свою справу. Серце жінки розтануло: 1996 року вони одружилися, а чужак-прибулець став вітчимом дівчат.
Минали роки. Траплялося усе: і добре, і погане. Микола виявився не таким гарним, як видавався спочатку. Випивав. А коли був напідпитку, пускав у хід кулаки. Його боялися. Та що зробиш: такий він, годувальник, кращого не знайшла. До того ж у селі чи не через двір так живуть. Б’ються, випивають, сваряться і... миряться. Так думала мати й тішила себе думкою, що все-таки не самотня, а в дівчаток є надійна опора.
Тим часом потай від неї у домі розвивалася протягом кількох років моторошна драма, яка стала відома матері зовсім недавно. У відсутність Валентини Микола опікувався дочками не як названий батько, а як чоловік, який намагався задовольнити свої пристрасті.
Якось Валентина у грудні 2003 року побачила старшу дочку в ліжку з її чоловіком! У це не вірилось, та розпитування дочки підтвердили її найсумніші підозри. Чотирнадцятилітня Ніна, плачучи, зізналася, що вітчим згвалтував її ще десятирічною, і відтоді продовжував робити це, залякуючи тим, що розповість матері, людям у селі. Для шантажу сфотографував її роздягненою...
Кримінальна справа, порушена 13 грудня 2003 року, завершилася для збоченця вироком Борзнянського районного суду: позбавлення волі на 12 років. Апеляційний суд Чернігівської області, розглянувши 27 травня 2004 року апеляцію засудженого, залишив вирок без змін.
Борзнянський район
Чернігівської області.
