«Здавалося, що в очікуванні запланованої подорожі на узбережжя лагідного моря ми передбачили всі можливі ситуації, — ділилася наболілим подруга Тетяна, що тільки-но повернулася після двотижневого байдикування у Криму. — Заздалегідь домовилися з господинею про оренду кімнати, придбали квитки на потяг, запаслися чималою кількістю ліків, захисних кремів і, звісно, грошей. Навіть карту міста придбали, щоб часом не заблукати вузькими вуличками старого міста. Та неприємності розпочалися мало не з першого дня: воду давали за розкладом двічі на день, чоловіка на пляжі вкусила оса, а на набережній ми якось мало не загубили трирічну Софійку...».
Та насправді з родиною подруги трапилися аж ніяк не всі можливі лиха, що чатують на неуважного курортника. Іншим героям пощастило набагато менше. Але нехай їхні історії стануть наукою для тих, хто ще тільки пакує валізи й обирає маршрути для майбутньої подорожі.
Не залишайте злодієві шансу
На жаль, відпочинок може завершитися так і не розпочавшись, якщо не подбати про елементарну безпеку: власну, майна, грошей. Згадую, що під час моєї першої самостійної мандрівки на курорт я не встигла зійти з потяга й проїхати дві зупинки трамваєм, як спіймала руку злодія у своїй сумці (у якій саме й були паспорт і гроші!). Тоді завдяки здивовано-витріщеним очам жінки навпроти все минулося. Проте крадіжки бувають і істотніші.
«У всьому винна лише я. Я мусила зачинити всі кватирки... — ще довго не могла прийти до тями двадцятидворічна Альона (менеджер із Житомира). — Річ у тім, що мій наречений живе в Санкт-Петербурзі, бачимося ми лише під час моїх відряджень у справах фірми. Тож давно омріяну відпустку разом вирішили відгуляти з розмахом. Приїхали до Ялти великою компанією, орендували другий поверх комфортабельного котеджу недалечко від набережної за шалені, як на мене, гроші. Наступного дня був мій день народження і друзі зробили мені подарунок —вечірню прогулянку морем під вітрилами. Шампанське, море, зорі... Мені здавалося, що кращого свята годі й бажати... Під ранок щасливі, ми повернулися до нашої оселі і завалилися спати. А наступного дня виявилося, що зникли всі цінні речі: документи, годинники, коштовні прикраси, кредитні картки, гроші (я навіть не уявляла, що хлопці взяли стільки готівки!). Відпочинок був зіпсований, і наступного дня я повернулася до рідного Житомира, а коханий залишився відновлювати документи, розбиратися з міліцією... Я й досі дивуюся: адже, коли ми повернулися, двері були замкнені на ключ, відчинені тільки кватирки. Та й господарі, що жили на першому поверсі, нічого не помітили...».
Отже, не варто нехтувати жодним із можливих способів убезпечити матеріальні цінності (у готелях і пансіонатах скористайтеся сейфами, на вокзалах — камерами схову).
Дай дорогу водію
«У мене таке враження, що жоден водій у курортному місті не дотримується правил дорожнього руху, — обурено вигукує тридцятирічна Марися з Чернігова. — Машини мчать, наче автострадою, так само на небезпечних гірських ділянках шосе. Не зупиняються навіть біля єдиного в місті переходу для сліпих. За три тижні лише кілька автомобілів загальмували, щоб дати можливість мені з двома малими дітьми перетнути дорогу. Мало того, ліхтарів тут не більше, ніж в інших містах країни, тож увечері перехожі кожні три метри ризикують потрапити до розритої траншеї чи канави».
Марися дещо утрирує, але рух автотранспорту в курортних містах і справді дисонує з неуважно-нерозважливим тинянням відпочиваючих. Тож будьте уважніші й терплячіші (кілька хвилин очікування варті вашого життя!). І особливо пильнуйте дітей!
Крим.
