Кажуть люди, любов здатна на все: стерпіти, простити, забути, віддати останнє заради коханої людини. Та може вона — чорна й безжальна — ще й забрати життя...
У родині Світлани й Андрія (імена змінено) вже підростала трирічна донечка, яка тішила всіх своєю кмітливістю і наївною безпосередністю. Ще одне маля повинно було принести в сім’ю радість. Вони зародилися майже водночас — маленьке нове життя у Світлані і та чорна любов чужої жінки. Лиха гра долі, але комусь треба було перемогти, а комусь — піти геть. Утім, молода мама навіть і подумати не могла про таке. Вона просто чекала дитину. Але тут таке скаламутилося!..
Андрій, майбутній батько, раптом закохався. Новій його пасії було лише дев’ятнадцять. І здавалося, життя її котиться легко і просто. Вона вже встигла закінчити технікум, знайти роботу продавця і навіть вийти заміж. Можливо, і далі все йшло б так само просто й безжурно, якби не зустрівся Андрій.
Спочатку вони бачилися не дуже часто. Але почуття не просто захоплювало, воно затягувало обох в якийсь чорний вихор безвиході. Хоча офіційно не йшлося про розлучення ні в її, ні в його сім’ї, коханці вирішили жити разом.
Це був справжній шок і для Світлани, і для її свекрухи. Майбутня мама, котрій в той момент так потрібні були любов і увага чоловіка, відчула, що її і дитину просто зрадили. Зрозумівши, що навіть діти не можуть втримати чоловіка в сім’ї, вона вирішила залишити дім. Може, сподівалася, що час все розставить на свої місця. Може, просто не могла жити поруч із тією чужою зрадливою любов’ю.
Свекруха стала на бік невістки. Хоч як її материнське серце боліло за сином, але й вона не могла простити його вчинку. Слідом за Світланою пішов з дому й Андрій. Він був готовий наймати квартиру, щоб тільки жити разом з любою йому жінкою.
Так вони й розійшлися б по різних кутках... Але крихітне життя росло, нагадувало про себе. За кілька місяців воно вже мало з’явитися на світ. З останньою надією Світлана все-таки повернулася в дім свекрухи.
Повернувся і Андрій. Вірніше, зробив вигляд, що він удома і поруч. Насправді був і думками, і серцем далеко від родини. Але і з коханкою не все складалося просто. Одного дня вона розказала йому, що не може мати дітей. І якось одразу в них народилася думка, а чому б не забрати до себе Андрієву доньку? Тоді б і в них була справжня сім’я. У мріях усе було просто і легко. Єдине, що не давало їм здійснитися, була вагітна Світлана. Здавалося, прибери вони цю ланку, і весь ланцюжок складеться в одне ціле, розв’яжеться головоломка — і всі будуть щасливі.
Спочатку про це думалось якось абстрактно. Але що далі зав’язувався вузол проблем, то реальніші ставали думки. Тепер слідство встановлює, хто перший висловив їх уголос. Але слова було сказано, і план дій складено.
Увечері Андрій зателефонував Світлані, щоб зустріла його з роботи. Вона погодилася, і сама попрямувала вечірніми вулицями. В цей час у засідці її вже чекала суперниця... з молотком і мотузкою.
...Підозрюваних у вбивстві було знайдено і затримано за кілька днів. Слідство розпочато. Навіть для слідчих, котрі стикалися із різним брудом, страшно й дивно звучить мотив злочину — кохання. Хоча, здається, сила його вже згасає. Можливо, воно померло разом із тими, хто був зраджений так жорстоко.
Хмельницький.
