— Коли в сім’ї батьки — учителі, їхні діти — сироти, — жартує часом Олег Демчук. Надзвичайно відданий справі Олег і дружину вибирав «серед своїх». Галина працює в обласному педагогічному ліцеї, причому й вона вже знана в Україні: недавно Демчуки перемогли у Всеукраїнському конкурсі «Панорама творчих уроків», підтриманому видавництвом «Шкільний світ», благодійним фондом «Перше вересня» та ЮНІСЕФ. Попри зайнятість та поїздки батьків, сини Демчуків сиротами себе аж ніяк не почувають. Може тому, що вони розуміють: у тата й мами, крім них, ще дуже-дуже багато нечужих дітей.
Нічний порушник
— Накажи їм збирати сміття руками, — кинув розпорядження директор вожатому. Діти відпочивали на траві, а зметені ними в купи недогризки яблук, обгортки від морозива чекали «в черзі» на єдину в таборі лопату. Навіть коли директор визвірився на практиканта-вожатого, той не підняв дітей. «Як я міг їх принизити, вони ж — мої друзі!» — згадує нині.
Олег не соромився перевдягати мокрі колготки та витирати носи найменшим хлоп’ятам із дитбудинку. Діти кликали його мамою. Кількох старших, порушуючи правила та розпорядок (щоб якось відігріти безбатченків), Олег часто брав із собою вночі до Південного Бугу. Купалися, пекли бараболю.
Якби вони могли передбачити?!
У 24 роки педагог кам’янець-подільського ліцею Олег Віленович Демчук став призером обласного конкурсу «Учитель року», у 26 — заслуженим учителем України. Наймолодшим, кого удостоїли такого звання. І хоч платня не вельми зросла, не шкодував часу, шукаючи в зошитах між рядками душу учня.
Нині шанований і відомий, до нього звертаються із заманливими пропозиціями. Написати книгу, започаткувати власну радіостудію... Виїхати подалі від цієї країни, де педагога ставлять в ніщо, де від нього насамперед чекають потрібного оцінювання. Оцінки поставити — не проблема. Але Олег хоче навчити дитину думати і бути громадянином. Він підходить до вихованця, як до дерева в саду, не вимагаючи від нього одразу плодів. Ось це обскубане, засохле. Дай йому води, підживи — дивись, і яблука не забаряться.
І проти спрута воїн
Олег Демчук очолив нову громадську організацію «Центр освітньої політики». Її політика проста: зробити школу для дітей, а не для звітів нагору.
— Ось батьки здають гроші «на школу». Цих «зборів» крутиться у місті щороку не менш як 700000 гривень. Та мало хто знає, як витрачаються ці кошти, що і засвідчило наше опитування, проведене в рамках програми «Партнерство за прозоре суспільство». Нема звітності та планування, що було і буде придбано. Водночас навіть найбідніші батьки готові давати більше, а благодійники — так ті взагалі космічні як для бідних шкіл суми перерахують, тільки вони хочуть побачити на свої очі, «помацати» ту користь, яку принесли дітям. Лише в двох школах міста є благодійні фонди, та їх ще треба удосконалювати.
Олегів центр розробив положення про цю потрібну структуру і пропонує його на затвердження місцевою владою. Демонструють слайди, як змінився спортзал школи №5 за батьківські внески.
Як подолати спрут хабарництва й корупції в освіті України?! Під час недавньої поїздки в Америку Олег Демчук познайомився з молодим чоловіком, який прагне стати першим чорношкірим претендентом на президентський пост. Його міркування були близькі Демчуку і, прощаючись, він сказав: «Ти будеш президентом Америки, а я президентом України, може, тоді змінимо світ».
Не знаєш Веделя — дорога закрита і до ... «Чумака»
Для тієї школи, про яку мріє Олег, найголовніше — бажання учнів учитися.
— Щоб провести лише один урок, я прочитав 12 книжок, цілком нових, про творчість Лесі Українки. Спонукаю учнів, щоб і вони так готувалися. Тоді нам буде про що говорити. Щоб клас відкрив для себе «старомодну, непотрібну літературу», досліджуємо, хто мав більший вплив на Лесю — Франко чи Драгоманов, чи могла вона покохати Климента Квітку після палких почуттів до Сергія Мержинського, і які були у поетеси стосунки з Ольгою Кобилянською. А відповідь слід знайти в Лесиних творах, листах, щоденниках.
У нашого Віленовича твори за його програмою читають одночасно учні та ... їх батьки. Російськомовна родина Марини Пастушиної, з часткою кримсько-татарської крові, і бабуся, і дід засіли за «Тигроловів» Багряного. А як дівчина тепер володіє українською! Після закінчення вищого навчального закладу її запросили працювати в консульство України в Італії. Дмитро Чабан дістав запрошення працювати в іноземному представництві відомої фірми «Чумак». На співбесіді партнери питали, хто такий... Ведель, Бортнянський... «Інакше ви не зможете представляти свою державу, не знаючи її кращі духовні надбання».
Демчук мріє відкрити власну школу, де виховуватиме еліту нації. Але хто підставить їй фінансове плече?!
Хмельницька область.
