Мій син весь вільний час присвячує відеоіграм. Боюся, щоб це захоплення не відбилося на його здоров’ї і психіці.
Наталя ТРЕТЯКОВА.
Кременчук
Полтавської області.
Коментує психолог Юрій КАЛАШНИКОВ:
— Якщо в дитини є внутріособистісний конфлікт, ігри спочатку допомагають їй зняти емоційне напруження. Можливо, через надмірну зайнятість батьків чи через те, що родина неповна, їй бракує домашнього тепла.
Одне слово, за нестачі позитивних емоцій діти ідуть у віртуальний світ, щоб там пережити свої проблеми. Вони розслаблюються, стріляючи і вбиваючи. Тобто дитина шукає, як, граючи, втекти від невдач, що нагромадилися. Небезпечно, що поступово вона може втратити контроль над своїми емоціями, а пережиту у грі агресію застосувати в житті. Та й часте залишення реальності веде до порушення психіки.
Шкідливе для здоров’я і тривале сидіння за ігровою приставкою. Навантаження на очі і фізичний спокій можуть призвести навіть до інсульту.
— Скільки часу підлітку можна сидіти за ігровою приставкою без шкоди для здоров’я?
— Я б сказав — анітрошки. Наші діти і так постійно перебувають в агресивному середовищі. Садочок, школа, вулиця, дім — скрізь від них чогось вимагають, вони дістають своєрідний стрес. А позитивні емоції? Самі діти визнають, що батьки їм приділяють не більш як п’ятнадцять хвилин на день. Тому не комп’ютер винен, а той, хто допускає виникнення потреби в дітей жити у віртуальному світі.
Відомо, що ігри — це ще і бізнес. Є чимало пасток, котрі за допомогою звуку і світла впливають на емоційний стан, приваблюють. Гра починає «грати» з людиною, збуджує азарт. Тому дітей потрібно виховувати так, щоб вони не потрапляли в розставлені тенета.
— Але є в іграх, напевно, і позитивні моменти: діти вчаться, набувають якихось навичок?
— Є чудові ігри, що розвивають. Такі ігри корисні. Але здебільшого діти вибирають не їх...
