Підбиваємо підсумки конкурсу серед юних читачів «Голос дитини», в якому взяли участь більш як 100 наших кореспондентів.
Готуючи до друку їхні листи, ми зрозуміли, що обрати одного лауреата буде нелегко. Тому й прийняли рішення: окрім основного переможця, заохотимо... ще п’ятьох фіналістів! Зізнаємося, нам дуже сподобалося співпрацювати з юними авторами, і у вересні плануємо оголосити продовження конкурсу «Голос дитини»!
Дуже приємно, що в конкурсі взяли участь діти різного віку: і дорослі випускники шкіл, і геть юні. Наприклад, восьмирічна Алінка Комлик з Талалаївського району, що на Чернігівщині надіслала свій малюнок. А найстарший учасник Євген Ігнатенко з Обухова Київської області справив сильне враження своїм правозахисним есе «Ілюзія вибору або право на оману».
Порадувало й безмежно здивувало різнобарв’я соціальних тем, які зачепили юні журналісти: від проблеми обмежених перспектив для мешканців села до екологічного мороку великих міст, від моральної безвідповідальності деяких батьків та вчителів до теми безпритульності й соціального сирітства.
Із закликом не бруднити природу, виявляти милосердя й довіру звернувся одинадцятирічний Григорій Зиза з Чернігівщини. А музично обдарована Ангеліна Жарко з Волині розповіла про свою мрію вчитися співів. Про шкільні успіхи й негаразди розповіли Віктор Ярошенко з Житомирщини, Дарія Говберг, Ігор Ігнатов, Наталя Птиця та Оксана Дубина з Красноармійська, що на Донеччині. (Дякуємо, друзі, за командну підтримку «Голосу дитини»!). Велика вдячність і всім членам літературної студії «Джерельце» з Кам’янця-Подільського, що на Хмельниччині.
Дуже емоційний небайдужий лист надіслала наша постійна дописувачка Аліна Новикова з Донеччини. Схвилювали й листи від Насті Коваль та Сашка Деркача з Вінничини. Справжнє оповідання «Шанс для мами» вийшло з-під пера Вікторії Бобрової (Хмельниччина). А Катруся Копанева порадувала веселою гуморескою «До парламенту — в дванадцять!».
Редакція «Голосу України» щиро вдячна нашим юним конкурсантам за чудові листи, найоригінальніші з яких було надруковано в сторінках «Сім’я» й «Освіта». Єдине, проте істотне зауваження: одна з учасниць надіслала розповідь, що вразила нас своїм психологізмом та глибиною, і додала дуже щирий і зворушливий вірш, але забула вказати, що його автор — не вона, а Віка Івченко (талановита поетеса надрукувала вірш в одному із журналів ще наприкінці 80-х років). Сподіваємося, надалі наші конкурсанти будуть уважнішими.