Під дахом будинку... Свого?

Чоловік побудував дім. Прописане відомою народною мудрістю призначення людини виконав на третину. На місці старої глинобитної хати, де жив разом із бабусею, звів двоповерховий цегляний будинок. Зробив усе на совість, для себе. Є вода, газ, зручності. Проекти інженерних мереж, як розповідає наш герой, виконано легальними конструкторськими службами, отож будинок під’єднали до каналізації, водопроводу і газопроводу без проблем.

Тоді Михайло Олександрович Фролов щиро і наївно гадав, що лише поліпшує житлові умови для себе і бабусі. Уже набагато пізніше довідався, що його гордість, власноручно збудований дім, за законами — самозабудова, самозахоплення й інша нелегальщина. Не було тоді в Михайла сумнівів і в тому, хто хазяїн будинку. Безперечно, бабуся. А він — опікун і спадкоємець, а згодом і повноправний власник. Але... не склалося.

Життєві обставини змусили Михайла виїхати тимчасово до Росії. Керувати будинком, майном, доглядати за бабусею довірив двоюрідній сестрі Тамарі. Оформив усе нотаріально. Коли повернувся, доручення скасував. Але тут трапилося нещастя — Михайла жорстоко побили. А поки він лежав у лікарні з черепно-мозковою травмою, померла бабуся.

Родичі Фролова, родина Т., вибравши слушний час, оформили документи на бабусин будинок і переселилися туди. З’ясовується, поки Михайло був у від’їзді, бабуся, Ніна Андріївна, видала доручення чоловікові онучки на право дарування будинку цій самій онучці, двоюрідній сестрі Михайла Тамарі. Договір дарування оформили нотаріально. Але(!) сталося це через півтора року після смерті дарувальниці. От який подарунок «з того світу» одержала онука від покійної бабусі. Дивно, але такий «незначний» факт, як смерть, не взяла до уваги під час оформлення договору нотаріус. Хоча мала б знати, що ні за старим, ні за новим Цивільним кодексом договір дарування померлого довірителя не може бути визнаний чинним. Що це — професійна помилка чи навмисне порушення?

Проте цей договір стане головним документом, який підтверджує право Т. на володіння будинком.

Михайло Олександрович Фролов починає затяжну боротьбу за право жити під дахом зведеного ним будинку. Але результат незмінно складається не на його користь.

Щоправда, Центральний районний суд виносить рішення від 6 серпня 1998 року про визнання недійсним згаданого договору дарування. Але вже інший суддя цього самого суду в позові про виселення родини Т. із будинку Фролову відмовляє.

Майже семирічний судовий розгляд коштував Фролову дорого. Він втратив роботу, сім’ю і став почуватися «бомжем». За цей статус заплатити довелося чимало. Лише один із перших судових розглядів коштував 793 гривні держмита. Добре,  що хоч міський голова надав бездомному кімнату в гуртожитку.

Узагалі, до міськвиконкому Михайло Олександрович звертався частенько. По-перше, саме цей орган визнав його будинок самовільною будівлею. По-друге, у 2003 році виконком виніс рішення «Про оформлення самовільно зведеного житлового будинку по вулиці 2-га набережна, 101, на громадянина Фролова М. О. і на громадянку Т.». Але поки що Фролову немає місця в цьому будинку. Його просто туди не впускають. А з останньої відповіді міського голови він довідується, що «право власності на самовільно побудоване нерухоме майно може бути визнане за особою лише за рішенням суду».

Судових розглядів у Михайла Олександровича було достатньо. Набив руку. Можливо, колись він і виграє головний суд свого життя і зведений ним будинок дасть нарешті йому притулок.

Миколаїв.