Надійка вже кілька днів перебувала в дитячій лікарні. А привів її двірник, який рано вранці помітив маля саме на лавці. На запитання хто вона, звідкіля, де її батьки, — дівчинка відповідала, що татка в неї немає, а мама Катя пішла здавати пляшки, ще є десь бабуся.
Приїхали тележурналісти, відзняли з Надійкою сюжет, показали в програмі «Служба розшуку дітей». Наступного дня після ефіру зателефонувала жінка, назвалася Машею і сказала, що вона родичка дівчинки. Під час зустрічі молода жінка розповіла кореспондентові незвичайну історію.
Батько був тяжко хворий. Біля його ліжка по черзі чергували дружина, син і донька. Коли Маша залишилася з батьком наодинці, він раптом звернувся до неї з проханням — розшукати нього найменшу дочку і розповів свою таємницю. Ця історія не давала йому спокою. Кілька років тому він відпочивав у Криму. Там познайомився з чарівною Катюшею, яка працювала помічницею кухаря. Дівчина була майже на три десятки років молодша, але південне сонце і морське повітря запаморочили голову ідеальному сім’янинові. Та рано чи пізно курортні романи закінчуються. Путівка добігла кінця, і Олександр Іванович поїхав додому. Незабаром пролунав телефонний дзвінок — Катя була вагітна. Що робити, як розповісти дружині, чи пробачать його дорослі діти? — ці запитання не давали Олександрові Івановичу спати ночами.
А тим часом Катя народила дівчинку, назвала Надійкою. Що він накоїв, як ростиме його донечка без батька?.. Муки совісті довели чоловіка до серцевого нападу і до смерті.
Через якийсь час після похорону Маша поїхала розшукувати свою маленьку сестричку. Але за колишньою адресою Катя вже не проживала. Щоб сховати свою ганьбу, вона з мамою переїхала до іншого міста, а до якого — ніхто із сусідів не знав. Усі пошуки були даремні.
Минуло два роки. У Маші почалися проблеми в родині. Здоров’я не дозволяло їй мати дітей, через це з чоловіком часто сварилися, а потім розлучилися.
Якось після роботи, щоб відігнати непотрібні думки, Маша ввімкнула телевізора. Раптом з екрана на неї глянули батьківські очі. Журналісти розповідають про загублену трирічну дівчинку, називають імена її та мами. Все збігається — знайшлася маленька сестричка! На жінку нахлинули спогади: дівчинка, як дві краплі води, була схожа на їхнього спільного батька.
Ніч тривала незвичайно довго, рішення прийшло під ранок: якщо Катерина не знайдеться, заберу Надійку до себе. Маша спочатку провідувала маля в лікарні. Спілкуючися, сестри з кожним днем прив’язувалися одна до одної дедалі більше й більше.
Минув час. Рідна мати про дочку так і не згадала. Маша удочерила свою меншу сестричку і намагається замінити маленькій маму. Для обох почалося нове життя.
(Усі імена героїв змінено).
