Нещодавно в Харкові відбувся всеукраїнський семінар-нарада з питань популяризації реформи ЖКХ. Якщо чиновницький сленг перекласти на загальноприйняту лексику, то, напевно, йдеться про те, як правильно преса має висвітлювати ці самі реформи у своїх виданнях. На яких досягненнях варто зосередити увагу, скажемо відверто, протягом майже години так і не вдалося довідатися. Правда, журналістам було обіцяно, що кращі матеріали, можливо, буде відзначено премією. А Харківський міський голова Володимир Шумилкін при цьому підкреслив, що висвітлювати треба не лише позитивні, а й негативні моменти реформи. Так, мовляв, краще буде видно і недоліки, і шляхи їх подолання. На що охоче відгукуємося.

Лист зі свіжої пошти. Від мешканців будинку №242 по Салтовському шосе.

«Ми обурені свавіллям, що його чинять у нас комунальні служби.

Випадок перший.

Тиждень тому відключили світло в чотирьох квартирах. Люди платять справно. У них є квитанції, що боргу немає. Пояснили, що є борг, 50 гривень, за 1999 рік. Ніхто їх не повідомляв про цю заборгованість. До суду не викликали. Тиждень люди мучилися, поки домоглися підключення до електрики.

Випадок другий.

Учора під’їхав до нашого будинку автобус із завішеними вікнами. Чоловік шість хлопців без пред’явлення санкції суду описали все в квартирі № 277, забрали до автобуса коштовні речі і сказали, що це за борг з холодної води в 1999 році.

Випадок третій.

У квартирі № 238 мешкає пенсіонерка — інвалід 2-ї групи. Вона прийшла до водотресту оформляти пільги. Чиновник кинув її папірці їй в обличчя.

Доки ми терпітимемо це свавілля?

Ми вимагаємо вибачитися перед людьми, відшкодувати їм моральні й матеріальні збитки, покласти край сваволі чиновників, що не вважають нас за людей».

Під листом — 33 підписи.

За 6 роківхарківські тепловики так і не розробили договір, який відповідав би вимогам законодавства

Так звана комунальна реформа в Харкові розпочалася з підвищення тарифів на тепло- і водопостачання. Найбільш істотно місцева влада з подачі тепловиків підвищила тарифи на опалення: з 0,7 до 0,99 грн. за кв. м і на гарячу воду з 2,52 до 3,64 грн. за кубометр. Така ситуація, судячи з повідомлень ЗМІ, складається по всій Україні.

Треба зазначити, що підвищити тариф можна і навіть, може бути, потрібно, однак так, щоб це, по-перше, не суперечило чинному законодавству, а по-друге, саме підвищення мусить бути економічно обґрунтованим. Але саме з цими обов’язковими умовами в харківських тепловиків і офіційних осіб, котрі їх підтримали, вийшов конфуз.

Розберімо спочатку суперечності із законами та нормативними актами, а їх — чимала кількість. Ще 30.12.1997 р. Кабінет Міністрів України видав постанову №1497, де в пп. 3,8 сказано: Виконавець (постачальник послуг) зобов’язаний розробити й укласти договір (!) зі Споживачем (фізичною особою). За минулі 6 років харківські тепловики так і не спромоглися розробити договір, який відповідав би чинним вимогам, і тому на даний момент населення з тепловими мережами у договірних відносинах не перебуває. В особистій бесіді з автором цієї статті один із керівників комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (КП «ХТМ») основною причиною відсутності укладених договорів назвав... брак паперу.

Не виконуються укази Президента України №1239/99, п.2 від 30.09.1999 р., №1351/99 від 19.10.1999 р. та №457/2000, п.20 від 10.03.2000 р., у яких ідеться, що собівартість і вартість житлово-комунальних послуг мають бути знижені, якість їх підвищена, тарифи повинні бути прозорими і зрозумілими для населення. На практиці ж формування тарифу — неабияка таємниця й одержати будь-яку інформацію про це пересічний споживач не може. Наприклад, на засідання робочої групи з питання собівартості теплопостачання КП «ХТМ» не допустили навіть представників ЗМІ, протоколи вели в урізаному вигляді.

Конституція говорить,що кожен має право на достатній життєвий рівень...

Не виконується також Закон України №1682-ІІІ від 20.04.2000 р. «Про природні монополії» (ст.9, пп.2,3). І, нарешті, порушуються ст.13, 48 Конституції України. Згідно зі ст.13 кожен громадянин є власником частини надр, повітря, води й інших природних ресурсів. Тобто тепловики, використовуючи паливо, повітря й воду, прокладаючи свої труби під землею, мають платити кожному громадянинові за користування ресурсами чи враховувати їх вартість під час формування тарифів. Ст.48 говорить, що кожен має право на достатній життєвий рівень, а незаконні і завищені тарифи роблять цей рівень «недостатньо життєвим». Отже, спотворюється ще один Закон — «Про місцеве самоврядування в Україні». У ст. 28, п.2 сказано, що місцева влада встановлює тарифи на комунальні послуги, транспорт тощо, але в межах, визначених законодавством.

Нехтуються постанови Верховної Ради України №512-ХІV, п.2 від 18.03.1999 р. і №390-ІV, п.2 у частині 1 і 2, що забороняють позбавляти навчальні заклади, медичні установи та житлові приміщення комунальних послуг.

Ще гірше справи з економічною складовою. Про яку економічну обґрунтованість тарифів на тепло може йти мова, якщо на момент підвищення тарифів на КП «ХТМ» були відсутні: питомі норми споживання паливно-енергетичних ресурсів, заміряні дані втрат теплоносія за обсягом і температурою (немає актів), реальний план організаційно-технічних заходів щодо зниження витрат на виробництво теплової енергії?! На більшості котелень на цей же момент клас точності газових лічильників не відповідав потрібному, а це призводить до істотної перевитрати газу. Не було виконано налагоджувальні роботи та еколого-теплотехнічні випробування, на більшості котлів — перевитрата газу, погана екологія, а головне — можливість для маніпуляцій з обсягами газу й кількістю тепла, що відпускається. Акумуляторні баки перебували в неробочому стані. Наслідок — перевитрата води, адже споживач, відкриваючи кран, мусить чекати, поки стече холодна вода. Акти готовності внутрібудинкових мереж, що їх тепловики підписують із ЖЕКами, здебільшого не відповідають дійсності. Наприклад, мешканці 14-поверхового будинку по вул. 23 Серпня, 59 протягом п’яти років не мають нормального теплопостачання (було неправильно розраховано елеваторний пристрій, демонтовано насос, змінилося теплове навантаження, відсутня частина теплоізоляції труб і засклення будинку тощо). І це при тому, що вони постійно пишуть скарги і заяви в різні інстанції — від ЖЕКу до міськвиконкому. Знаючи про незадовільний стан цього будинку, тепловики регулярно підписували акти приймання, а в жовтні 2002 р. наполягли на встановленні в будинку лічильника тепла і тепер змушують мешканців платити за фактично неодержане тепло, вручаючи фіктивні повістки в суд і погрожуючи в усній формі.

«Консервація» соціального невдоволення і дискредитація центральної влади

За даними автора, не менш як 30% жителів Харкова потерпають через погане теплопостачання і при цьому мовчать, витрачаючи додатково газ і електроенергію для задоволення своїх побутових потреб, бо вважають, що ніхто не зможе їм допомогти. Так, на початку лютого від тепла було відключено понад десяток ПТУ, про що гордо по телебаченню заявив заступник директора КП «ХТМ». А хто-небудь підрахував моральні й матеріальні збитки від цієї акції? Адже всім відомо, хто навчається в цих закладах.

Наведений перелік дій чи бездіяльності можна було б продовжити, проте вже на підставі викладеного напрошуються такі висновки: протягом багатьох років не виконується низка законів України, постанов Верховної Ради та Кабінету Міністрів, чим «консервується» соціальне невдоволення і дискредитується центральна влада; керівники КП «ХТМ» подали свідомо некоректні дані до місцевих органів влади, на підставі яких було прийнято помилкові рішення (так, на засіданні вже згадуваної робочої групи 09.12.2003 р. було визнано, що нові тарифи необгрунтовані, проте прийнято рішення рекомендувати їх до затвердження); складається враження, що комунальні монополісти і ті, хто за ними стоїть, свідомо ведуть свої підприємства до банкрутства.

Михайло ГАЄВСЬКИЙ,незалежний експерт.

Харків.