Комітет з питань європейської інтеграції було утворено 7 червня 2002 року. Одразу після парламентських виборів 2002 року, в результаті яких, а на цьому особливо полюбляють наголошувати українські посадовці та політики, Україна отримала найбільш проєвропейську за часи незалежності Верховну Раду. Природно, що євроінтеграційний комітет з’явився саме у такій Верховній Раді.

Було б іще природнішим, якби він справді посів належне місце у законотворчому процесі, став ключовою структурою у процесі аналізу й експертизи законопроектів на відповідність їх праву Європейського союзу та нормам і принципам системи ГАТТ/СОТ. Інакше кажучи, став би своєрідним решетом, яке затримувало б «чужорідні» для процесу європеїзації українського законодавства елементи. Практика засвідчує, що таких елементів вистачає, і з’являються вони чи то через елементарне незнання авторами актів європейського законодавства, чи то через свідоме лобіювання тих чи інших положень у вузькополітичних або вузьковідомчих цілях, нехтуючи при цьому правом ЄС та нормами і принципами системи ГАТТ/СОТ.

Висококласна експертиза як візитна картка

За короткий час свого існування комітет з питань європейської інтеграції підготував 294 довідки про відповідність того чи іншого законопроекту нормам європейського права, зобов’язанням України перед Радою Європи, нормам ГАТТ/СОТ. Визнано такими, що не відповідають зазначеним нормам, 14 депутатських законопроектів і, хоч як дивно, 11 урядових. Про це повідомив на засіданні комітету, присвяченому стану виконання урядом рекомендацій парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України з Європейським союзом, його голова Борис Тарасюк. «Так і незрозуміло, наскільки ефективно працює на рівні виконавчої влади механізм недопущення розробки та внесення до Верховної Ради України таких проектів законодавчих актів», — зауважив він щодо останнього. Водночас саме на експертизі законопроектів на предмет їхньої відповідності європейському праву та нормам і принципам системи ГАТТ/СОТ закцентована робота Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції. Ця робота надзвичайно копітка й рутинна, побудовано її на ретельному аналізі документів, професіоналізмі експертів та членів створеної при комітеті Науково-експертної ради. 

Невеличкий за штатом комітет буквально «засипаний»: на розгляді перебуває нині понад 1600 законопроектів, з них уже визначені такими, що підлягають експертизі, — 700. Неважко уявити інтенсивність та складність такої роботи.

Ось лише декілька прикладів щоденної комітетської роботи.

Приклад 1. Резонансний проект закону «Про розвиток автомобільної промисловості України» був нібито цілком благородно націлений на врегулювання суперечностей у чинному «автомобілебудівному» законодавстві. Його автори стверджували, що він передбачає застосування загальноприйнятих у світовій практиці критеріїв стимулювання підприємств автомобільної промисловості та важелів регулювання ринку. Згідно з документом до 31 грудня 2008 року мала бути продовжена низка вагомих пільг для деяких підприємств... Висновок Комітету ВР з питань європейської інтеграції був менш оптимістичним, ніж твердження авторів законопроекту. Проаналізувавши низку нормативних документів ЄС та ГАТТ/СОТ, які стосуються зазначеної сфери, комітет дійшов висновку, що положення законопроекту значною мірою не відповідають зазначеним документам. Закон матиме дискримінаційний характер, констатували експерти, бо ставить виробників у нерівні економічні умови. «Автомобілебудівний» закон вже підписано Президентом (Президент застосував право вето, але пропозиції Президента не враховували зауважень Комітету з питань європейської інтеграції. Законопроект було проголосовано у Верховній Раді України вже з пропозиціями Президента).

Приклад 2. Проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання діяльності в спеціальних (вільних) економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку» визначає законодавчі підстави для встановлення кількісних обмежень імпорту продукції птахівництва на територію деяких вільних економічних зон. Інакше кажучи, якщо Кабмін зауважить, що в тій чи іншій зоні імпортна птиця не потрібна, то він може запровадити відповідні квоти. Комітет з питань європейської інтеграції встановив, що такі пропозиції не відповідають положенням Угоди про сільське господарство ГАТТ/СОТ. А саме: порушується принцип доступу до ринку. Згадана угода вимагає не встановлювати кількісних обмежень на сільськогосподарські товари.

Приклад 3. У листопаді минулого року Кабінет Міністрів вніс до Верховної Ради України проект закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо ліцензування діяльності з проведення фумігації (знезараження) підкарантинних матеріалів та об’єктів». Офіційна мета — реалізація державної політики в галузі охорони території країни від занесення карантинних об’єктів, встановлення держконтролю у сфері діяльності суб’єктів господарювання з проведення фумігації (знезараження) підкарантинних матеріалів, а також будь-яких вантажів, транспортних засобів, приміщень і об’єктів. Положення законопроекту, як визначили у Комітеті з питань європейської інтеграції, також підпадають під сферу регулювання норм і принципів системи ГАТТ/СОТ, а точніше, Угоди про санітарні та фітосанітарні заходи, і частково їм не відповідають.

Крім того, прийняття законодавчих пропозицій, викладених у згаданому проекті, не приведе до встановлення чіткого контролю з боку державних органів за проведенням фумігації (знезараження) підкарантинних матеріалів та об’єктів, бо не визначено критерії надання ліцензій або відмови. Комітет запропонував зарахувати функції із знезараження підкарантинних матеріалів та об’єктів до сфери дії «фумігаційних» законів, а їх виконання покласти на Державну службу з карантину рослин України.

Ставлення до комітету: нерозуміння чи заангажованість?

Зазначені приклади промовисто ілюструють всю складність щоденної роботи Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції, яка стосується експертизи законопроектів. На жаль, підготовлені ним висновки не було враховано Верховною Радою. «Автомобілебудівний» закон повторно проголосований, вже з пропозиціями Президента, в яких зауваження комітету не враховано, решта були прийняті за основу, хоча комітет і рекомендував відправити їх на доопрацювання. І найгірше, що таких прикладів є багато. Справді, неважко зрозуміти всю важливість роботи, здійснюваної Комітетом з питань європейської інтеграції, проте незрозумілою є недостатня увага до його потреб і недооцінка його ролі. Отож велика завантаженість — аж ніяк не головна проблема євроінтеграційного комітету. Він, попри все, поки що дає собі раду і продовжує працювати над питаннями наближення українського законодавства до законодавства Європейського союзу, незважаючи на те, що часто «правовий бруд» просто обходить комітетське решето іншими шляхами, стаючи частиною українського законодавства, створюючи для України проблеми на майбутнє.

Ситуацію, незрозумілу для країни, що невтомно декларує свій європейський вибір, вже помітили і в Європейському союзі. У заключному документі, схваленому за результатами останнього засідання Комітету з парламентського співробітництва між Україною та ЄС, висловлено сподівання, що «...Верховна Рада вирішить питання щодо повноважень Комітету з питань європейської інтеграції в такий спосіб, що сприятиме тіснішим контактам між комітетом та відповідними структурами Європейського парламенту та національних парламентів у сфері співробітництва між Україною та ЄС, а також, в свою чергу, сприятиме виконанню його повноважень у галузі адаптації національного законодавства до законодавства ЄС». Справді, європейцям зрозуміти таку ситуацію досить важко.

 Тобто тим самим згаданим вище решетом. На жаль, нинішня ситуація — зокрема й недооцінка ролі й місця євроінтеграційного комітету — робить весь процес до певної міри хаотичним, непослідовним. Відсутність чітких правил й розподілу обов’язків призводить, крім іншого, ще й до невиправданих фінансових витрат. Як наголосив на вищезгаданому засіданні Борис Тарасюк, «комітет надзвичайно багато працював над тим, щоб прискорити розробку механізму адаптації українського законодавства до права ЄС. Спроба виписати такий механізм була зроблена у Законі України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського союзу», внесеному Кабінетом Міністрів і підготовленому на розгляд Верховної Ради Комітетом з питань європейської інтеграції. Однак Президент України застосував право вето щодо зазначеного закону. У пропозиціях Президента висловлено заперечення проти запропонованого механізму, однак немає конкретних пропозицій про те, яким цей механізм має бути».

Рада кращих фахівців

Незважаючи на те, що робота комітету аж ніяк не завжди є вдячною й сприймається позитивно, вона триває. Окремо варто сказати про Науково-експертну раду, яка була створена при комітеті наприкінці 2002 року. Саме сприяння у проведенні експертиз законопроектів є одним з її завдань. Очолює раду голова комітету Борис Тарасюк, члени її також не потребують додаткових рекомендацій. Ось лише деякі прізвища: директор Інституту економічних та політичних досліджень Ігор Бураківський, президент Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова Анатолій Гриценко, директор Центру європейських та міжнародних досліджень Григорій Немиря, директор Інституту соціально-економічних стратегій Ірина Запатріна, Надзвичайний і Повноважний Посол Володимир Крижанівський, перший міністр оборони незалежної України, а нині директор Військового інституту Міжрегіональної кадрової академії Костянтин Морозов. «Комітет створив Науково-експертну раду, куди запросив кращих фахівців», — зазначив в одному з інтерв’ю Борис Тарасюк. Одне слово, справжній інтелектуальний центр з неабияким потенціалом, до того ж помноженим на потенціал самого комітету. Адже той, хоча й порівняно нечисленний, проте члени його присутні на всіх «євроінтеграційних» напрямах діяльності Верховної Ради України. Борис Тарасюк є головою української частини Комітету з питань парламентського співробітництва між Україною та ЄС, Олег Зарубінський очолює Постійну делегацію Верховної Ради у Парламентській асамблеї НАТО, Роман Зварич є членом такої самої делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи, Іван Бокий — у Парламентській асамблеї Чорноморського економічного співробітництва, а Сергій Шевчук — заступником керівника Постійної делегації Верховної Ради України в ОБСЄ.

Відповідно й до складу Науково-експертної ради входять секції: з питань євроатлантичної інтеграції, політичного та демократичного розвитку, вступу України до СОТ, адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Кожну секцію очолює народний депутат—член Комітету з питань євроінтеграції. Потенціал ради очевидний. Окрім системної, спільної з комітетом роботи щодо перевірки законопроектів, видано кілька збірників, зокрема «Розвиток співробітництва Україна—Європейський союз». Нині за сприяння Міжнародного фонду «Відродження» готується до друку ще одна книжка — «Парламентський вимір європейської інтеграції». Рада бере активну участь в організації семінарів, присвячених адаптації українського законодавства до законодавства ЄС, процесу вступу нашої держави до СОТ тощо. Наскільки потрібним у процесі адаптації українського законодавства до європейських стандартів буде досвід Науково-експертної ради — покаже час, а також ставлення окремих державних структур до самого Комітету з питань європейської інтеграції. За всіма елементарними правилами державницького ставлення до справи потреба в такому комітету обов’язково повинна бути. Адже євроінтеграція триває.

Ірина ЯМПОЛЬСЬКА, науковий співробітник Інституту соціально-економічних досліджень, кандидат економічних наук, член Науково-експертної ради при Комітеті з питань європейської інтеграції.