«Прийняв і борги попередніх років, і неоплачені тендерні закупівлі, і судові скарги»

Насамперед я, як керівник галузі, хочу подякувати газеті «Голос України» за постійну увагу до питань охорони здоров’я і діяльності галузі. Хоча видання часто має претензії до міністерства як до структури, котра не вельми люб’язно спілкується з редакцією, сьогодні ми хочемо запропонувати до вашої уваги точку зору на висновки Рахункової палати не зовнішнього спостерігача, а тих, хто володіє ситуацією зсередини.

Спершу звертаємо увагу на хронологію: результати перевірки Рахункової палати щодо використання коштів Державного бюджету України, виділених Міністерству охорони здоров’я України на забезпечення інсуліном хворих на цукровий діабет, мають чітко визначений період. Рахункова палата здійснювала перевірку діяльності галузі в цьому напрямі за 2001, 2002 роки. Як відомо, уряд Віктора Януковича і я, як член уряду і Міністр охорони здоров’я, приступили до виконання своїх обов’язків наприкінці 2002 року. Висновки Рахункової палати, безумовно, є корисним документом для запобігання виникнення можливих проблем в реалізації комплексної програми «Цукровий діабет». Хочу, щоб читачі зрозуміли мене правильно — це не спроба перекласти відповідальність на попередників. Ситуація з фінансуванням галузі у 2001 та 2002 роках відома: бюджет галузі становив відповідно 5,4 млрд. грн. та 6,5 млрд. грн. Фактично профінансовано було лише 41,8 відсотка. Проте галузь продовжувала працювати навіть у ситуації дефіциту ресурсів.

Варто зауважити, що наприкінці 2002 року, коли коаліційний уряд почав виконувати свої обов’язки, бюджет галузі на 2003 рік був сформований і особливого оптимізму не викликав. Поясню чому. У спадок, окрім затвердженого бюджету, змінити в якому, як ви розумієте, нічого не можна, перейшли борги ще з 2001 року, які виникли через хронічне недофінансування галузі, та практично зношена матеріально-технічна база лікувально-профілактичних закладів, ресурс якої вичерпано в середньому від 60 до 80 відсотків. І лише у 2003 році вперше ми віднайшли можливості виділити кошти на придбання обладнання.

Очевидним був і той факт, що велика кількість вітчизняних виробників у 2001 та 2002 роках погодилися працювати в кредит. Це забезпечило безперервність виконання національних програм та закупівлю найнеобхідніших препаратів для лікування хворих на туберкульоз, цукровий діабет, онкологічні недуги тощо. Кредитування є зручним інструментом, що застосовується не тільки на рівні суб’єктів підприємницької діяльності, а й на рівні великих держав. Проте борги зрештою потрібно повертати. Приймаючи справи, я, як Міністр охорони здоров’я, прийняв і борги попередніх років, і не оплачені тендерні закупівлі, і судові скарги з боку постачальників. Шляхом планового ведення економічної діяльності і використання всіх можливих ресурсів ми в 2003 році змогли повністю погасити заборгованості перед постачальниками і вирівняти ситуацію з заробітною платою. Уперше за останні п’ять років було виплачено борги із заробітної плати, окрім того, завдяки досягнутим домовленостям з профспілкою медичних працівників, депутатами та урядом заробітну плату медикам було підвищено більш як на 30 відсотків. Наступним кроком МОЗ планує запровадити єдину тарифну сітку, що дасть змогу адекватно оцінювати професійний стаж та роботу медиків.

Повертаючись до висновків Рахункової палати... Цукровий діабет є досить гострою проблемою для України. Медики констатують постійне зростання захворюваності в тому числі серед дітей. Зважаючи на актуальність проблеми та враховуючи, що цукровий діабет є серйозною медико-соціальною проблемою, у 1999 році Указом Президента України було схвалено комплексну програму «Цукровий діабет». Програмні заходи розроблялись з метою забезпечення зниження темпів зростання захворюваності на цукровий діабет, кількості ускладнень захворювання, що призводять до інвалідності та смерті хворих. За ці роки було зроблено чимало, але недостатньо для того, щоб констатувати стійку тенденцію до поліпшення ситуації.

Велика роботу здійснено на шляху призупинення закриття обласних та міських ендокринологічних диспансерів. Розпочато роботу зі створення Державного реєстру хворих на цукровий діабет. Понад 90 відсотків дітей, хворих на цукровий діабет, безплатно забезпечено глюкометрами та іншими засобами самоконтролю.

Пріоритетним напрямом реалізації програми є безплатне забезпечення хворих на цукровий діабет інсулінами та цуркознижувальними пероральними препаратами. За розрахунками, реальна потреба для цілковитого забезпечення інсулінозалежних хворих препаратами інсуліну на 2003 рік становила майже 164 млн. грн. У державному бюджеті на 2003 рік було закладено й 100 відсотків профінансовано суму 132 млн., частину інсулінів, яка не забезпечується фінансуванням з державного бюджету, закуплено за кошти місцевих бюджетів. Я цілком згодний з тим, що заходи, передбачені національною програмою, потребують подальшої активізації та координації спільних дій з органами виконавчої влади та відповідного фінансування за рахунок центрального та місцевих бюджетів. Але не можна говорити про те, що нічого не робиться в цьому напрямі та є лише порушення. Більшість зауважень Рахункової палати протягом 2003 року було виправлено ще до початку перевірки, і нині можемо говорити про такі факти, як створення чіткого механізму визначення середньої потреби інсуліну на одного хворого на рік. Також започатковано створення єдиного регістру хворих на цукровий діабет. Нині маємо чіткий розподіл інсулінів по регіонах, у відповідності до їх заявок на поставку препаратів. Що стосується закупівель, то можу заявити авторитетно: Міністерство охорони здоров’я проводить усі закупівлі згідно з Законом України «Про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти». За кошти державного бюджету в Україні інсулінами імпортного виробництва стовідсотково забезпечено всіх дітей, підлітків і вагітних, хворих на інсулінозалежну форму діабету. Доросле населення забезпечується інсулінами вітчизняного виробництва. Міністерство охорони здоров’я рекомендувало місцевим органам влади під час формування власних бюджетів передбачати не менш як 20 відсотків коштів на реалізацію комплексної програми «Цукровий діабет».

Також, для більшої відкритості, хотів би оприлюднити досягнення галузі за минулий рік. Незважаючи на те, що це лише сухі факти, за ними стоїть велика робота професіоналів. 2003 року розпочато проект Світового банку, спрямований на профілактику туберкульозу, ВІЛ-інфекції та СНІДу; проведено всеукраїнську акцію «Зір», у результаті якої було оглянуто 240 тисяч ветеранів ВВВ, більшість із них забезпечено засобами корекції зору; відкрито науково-практичний центр дитячої кардіохірургії; досягнуто реальних результатів у запобіганні передачі ВІЛ від матері до дитини, кількість випадків скоротилася з майже 30 відсотків до десяти. Хворі на туберкульоз були стовідсотково забезпечені протитуберкульозними препаратами; триває процес створення університетських клінік, що наближує українські стандарти навчання до європейських. Онкологічних хворих забезпечено препаратами першого ряду.

Розповідаючи про досягнення минулого року, я не ставив за мету підмінювати поняття чи зміщувати акценти з негативу на позитив. Але не можна нехтувати реальною роботою, яку було проведено за досить короткий термін у непростих економічних передумовах.