Політ над землею інків

Це було захопливе видовище! Гігантський тетраедр, схожий на пакет молока для Гуллівера, з підвішеною до нього гондолою у формі очеретяного човна стрімко пішов угору. Так свого часу в Перу розпочався експеримент для перевірки гіпотези, згідно з якою, людина могла підніматися в повітря більш як дві тисячі років тому. Як гадають деякі дослідники, древні перуанці цілком могли літати, скажімо, над пустелею Наска — місцем розташування загадкових наземних ліній і візерунків, котрі через їх величезність можна роздивитися лише з висоти пташиного лету.

Результати експерименту й досі викликають суперечки. За задумом американця Дж. Вудмана, апарат мав бути точною копією конструкції, виявленої на стіні однієї з гробниць Наска, спорудженої більш як дві тисячі років тому. Звідси і його форма — чотиригранник був заввишки 10 метрів, а сторона основи дорівнювала майже 30 метрам. Зроблено його було з матеріалу, схожого на тканину, зразки якої знайдено у стародавніх похованнях. Гондолу у формі човна було сплетено з очерету тотори, який і нині використовують мешканці озера Тітікака — індіанці племені урос. Під час запуску аеростата експериментатори також намагалися дотримуватися тієї технології, котра, на їхню думку, могла використовуватися у давнину. Підйомну силу повітряній кулі забезпечували гаряче повітря і дим, що надходили від багаття, розпаленого у чотириметровому тунелі.

«Куля» знялася в повітря, але, досягнувши висоти 200 метрів, опустився на землю. Деякі дослідники вважають такий результат позитивним. Виходячи з нього, цілком можна стверджувати, що древні жителі Перу могли виконувати такі подорожі. Принаймні за виняткових обставин, приміром, під час великих свят, церемоніальних процесій, релігійних обрядів. Інші вчені називають це абсурдом.

Але прихильники древньої аеронавтики не втрачають надію і знаходять безліч підтверджень своєї правоти. Починаючи зі стародавніх легенд про якогось Антакрі, який літав над різними районами Туантинсуйо. Згідно з індіанськими переказами, він піднімався в повітря для визначення маршруту, яким мав проїхати, подорожуючи, Тупак Інка Юпаманки — визначна особа того часу.

1977 року Дж. Вудман, міркуючи про загадку зображень, виявлених у пустелі Наска, висунув оригінальну гіпотезу. Він припустив, що вся територія, де знайдено загадкові зображення, колись була... аеродромом древніх жителів цієї країни. Щоб перевірити здогад, Вудман об’єднав ентузіастів і заходився шукати в архівах підтвердження своєї гіпотези. Дещо, слід зазначити, вдалося знайти.

Зокрема, дослідники з’ясували, що у братів Монгольф’є справді були попередники. До того ж принаймні один із них — уродженець Південної Америки! 1709 року при Португальському дворі з’явився нікому невідомий Бартоломеу ді Гусман. Молодий чернець-єзуїт вразив королівський двір, виконавши над Лісабоном політ на повітряній кулі, наповненій димом. Причому сам повітроплавець розповів, що навчився цього мистецтва в католицькій школі бразильського міста Сантус. Його викладачами були місіонери, які працювали в Перу. Вони і розказали допитливому хлопчику про народні перекази, де описувалися літальні апарати древніх перуанців. Узявши за основу один із описаних варіантів, молодий чернець зумів піднятися в повітря. Однак політ, як то кажуть, вийшов йому боком. Католицька церква одразу обвинуватила Гусмана у зносинах з нечистою силою, йому довелося втікати...

Одне із зображень Наска, так званий «паракаський канделябр», на думку фахівців, нагадує силует... двокильового планера. До того ж розташований знак у тому місці пустелі, де практично постійно виникають могутні висхідні потоки. Отож він міг вказувати пілоту, що втрачав висоту: «Лети сюди, тут знову зможеш злетіти в небо...». Далі від «канделябра» вглиб материка йде проста біла лінія, добре помітна з висоти кількох сотень метрів. Вона прорізає гори і долини і закінчується на підході до гірського плато. Можна припустити, що ця лінія колись була покажчиком напрямку, яким досить часто літали древні пілоти, використовуючи пануючі тут висхідні потоки.

А сам «аеродром» у пустелі має ще безліч «вказівних знаків». Планеристи, котрі обстежували ці місця, з’ясували, що тут розмічено не тільки найзручніші заходи на посадку, а й навіть є малюнок, названий «крилом дельта», що досить точно позначає троянду вітрів. «Трикутники» інформують планериста про можливий боковий вітер, а «квадрати» — про найкраще місце приземлення. Стилізовані фігури птахів, на думку дослідників, можуть означати місця стоянок.

Останнім часом археологи почали помічати схожі зображення і в інших місцях узбережжя — там, де є зручні умови для ширяння планерів і подібних до них літальних апаратів. Помітити ці зображення найчастіше вдається саме так, як побачили малюнки в пустелі Наска — з висоти пташиного лету, з кабіни літального апарата. На землі вони практично непомітні.

Наскільки теорія древнього повітроплавання відповідає дійсності, сказати важко. Але це пояснення феномена Наска набагато правдоподібніше за численні інші версії. Деякі автори, наприклад, кажуть про інопланетний космодром (незрозуміло, щоправда, навіщо космічній цивілізації така примітивна розмітка, цілком достатньо було б якогось аналога радіомаяка). Інші називають це місце космодромом легендарної Лемурійської цивілізації. Є, звичайно, більш правдоподібні і навіть наукові теорії, але жодна з них не здатна пояснити всі таємниці загадкової пустелі.