Стереотипно у нас тривалий час вагітних справді називали хворими. Тепер таких жінок у жіночих консультаціях дедалі частіше називають «мамочка». У нашому соціумі поступово відбувається перегляд ставлення до громадянок, котрі чекають на дитину. Медицина — не виняток. Так, наприклад, у багатьох діагностичних центрах пацієнткам видають страховку на УЗІ. У разі непідтвердження діагнозу вони можуть звернутися до суду.
Якщо ви зважилися на материнство, то насамперед варто усвідомити факт вагітності. Дитину треба дуже хотіти. Не випадково природа розпорядилася так, що дитинка в утробі матері розвивається дев’ять місяців. У Німеччині, наприклад, навіть процес усиновлення забирає сім—вісім місяців. Адже маля не може з’явитися в родині в результаті монтажу (згадайте вислів головної героїні фільму «Людина з бульвару Капуцинів»).
Під час пологів народжується не тільки дитина, а і мама. Вона має бути до такого переродження готова і взяти відповідальність за іншу людину. Принаймні до трьох років мама не буде належати собі.
І ще одна ментальна особливість сприйняття батьківства. У нашому соціумі не заведено говорити про те, що ти не дуже любиш свою дитину. Турбота і любов — різні речі. Визнати це непросто. Тому іноді спостерігаємо невротизацію багатьох, на перший погляд, благополучних батьків. І ще раз переконуємося, що недостатньо бути фізіологічно готовим до процесу репродукції. Щоб народити і виховати повноцінну дитину, конче потрібно до цього підготуватися психологічно.
Психолог Київського центру розвитку сім’ї «Коло сім’ї» Людмила ДЕНИСОВА.
