Оксана з нетерпінням чекала свого первістка. Настав час, і молода жінка пішла народжувати в один із пологових будинків рідного міста Тернополя. Пологи пройшли без ускладнень. Мамі показали немовля. Мовляв, дивися: дівчинка, здоровенька, красива...
Малят розвозили по палатах на годування і роздавали нам, як кошенят, згадує Оксана. Вона сама підходила до каталки і брала свою доньку, сповиту в тугий згорток. Поки дитя жадібно ссало груди, щаслива мати милувалася своєю дитиною.
За день до виписки до Оксани підійшла педіатр і повідомила, що завтра вона з дочкою відправиться додому. А потім зненацька додала: «У твоєї дитини є одна фізична вада, але про це довідаєшся завтра».
Жінка цілу ніч не зімкнула очей. Плакала, малюючи в уяві страшні картини дитячого каліцтва. Наступного дня до неї в палату прийшла дитяча лікарка, вона несла на руках її доньку. Підійшла до сповивального столика, розгорнула крихітку.
— Дивися, — владним тоном наказала лікарка. — Ось голівка, на місці. Одна ніжка є, друга теж є. Одна ручка нормальна. А от друга...
На цих словах в Оксани потьмяніло в очах. Вона відчула, що не вистачає повітря і ледве не знепритомніла.
— ...Друга теж на місці, — після театральної паузи продовжувала демонстраторка. — От тільки в ній ключиця зламана. Так під час пологів вийшло.
* Якби ви знали, що я пережила під час того показу моєї дитини! — згадує Оксана. — Я ледве не збожеволіла.
Після тугого бинтування ручки, ключиця у дівчинки зрослася швидко. У немовлят такі пологові травми трапляються часто. Вони не небезпечні для життя і швидко відновлюються. А от психологічна травма, отримана молодою мамою в пологовому будинку, «заживе» не скоро. Гіперстрах за доньку, за її життя та здоров’я може переслідувати Оксану все життя.
