Унікальний Будинок сатири і гумору в Габрово (Болгарія), якому цього року виповнюється 30 років, по праву є перлиною у світовій культурі, феноменом, заквашеним на добротному народному гуморі.
У чому таїна цього унікального явища?
1933 року відомий учений Дмитр Михалчев у журналі «Філософський погляд» у своїй праці «Місце габровців у гуморі наших сучасників» навів ґрунтовний аналіз феномену габровського гумору. Він зазначив, що «жарти на адресу габровців не мають нічого спільного з анекдотами. Найперше, що впадає в око в цих жартах і веселих історіях, — розважливість і ощадливість габровців — висміювання їхньої скнарості».
Однак Дмитр Михалчев каже, що не цим відрізняються габровці від інших болгар. Він пропонує уважно розглянути історії про обрізання хвостів кішкам для того, щоб під час холодів, коли ті входитимуть і виходитимуть, двері зачинялися і відчинялися швидше, і тепло не виходило з приміщень; чи про надівання окулярів із зеленими скельцями на очі тварин, щоб їм здавалося, що вони їдять не тирсу, яка є у хліві, а соковиту траву... Особливо цікавою уявляється історія про знайденого на вулицях Лондона виснаженого габровця, котрий не їв три дні, хоча мав багато грошей. У поліції він заявив, що вже три дні шукає свого співвітчизника, щоб довідатися, скільки потрібно залишити офіціантові в ресторані на чайові, щоб не пошитися в дурні.
Хай там як, але велика частина жартів про скупих габровців «створена веселим духом самих габровців».
Перші збірки «анекдотів» про габровців з’явились у 20-ті роки минулого століття. Тоді ж вийшло у світ так зване Габровське Євангеліє.
Коли габровці зрозуміли, що веселі анекдоти про їх скнарість стали всесвітньо відомими, вони вирішили отримати з цього зиск. Почали ще більше культивувати свою «скнарість» і знайшли можливість відкрити в Габрово Будинок сатири і гумору.
Шлях до створення Будинку сатири і гумору був тернистий. Хитрі габровці підсунули партійним вождям каверзу. На одній з партійних нарад вони оголосили, що на партійній конференції у м. N В. І. Ленін начебто казав про те, що гумору потрібно приділяти більше уваги в партійному будівництві.
Уже згодом з’ясувалося, що міста N не існує у природі, виходить, Ленін не міг виступати в цьому місті, отже, й казати таких слів. Але партійну машину було запущено. 1 квітня 1972 року заснували Будинок сатири і гумору з першим основним напрямом — карикатура. Ентузіасти габровського гумору почали шукати приміщення для Будинку. Його було знайдено неподалік центру міста — будівля колишнього шкірзаводу. Урочисте офіційне відкриття Будинку сатири і гумору в Габрово відбулося у травні 1975 року.
Тоді Будинок сатири і гумору здобув не тільки широку популярність у Болгарії, а й у світі. У 1976 році вчені з Кримської обсерваторії нову планету назвали Габрово.
За тридцять років існування Будинку сатири і гумору було проведено понад 60 таких веселих четвергів, 390 виставок. У фонді «Гумор народів» зберігається більш як 50 тисяч експонатів.
Згодом під дахом Будинку було відкрито «Зал жирафів», зали «Планета Габрово», «Рай», «Гріх», «Маски-обличчя свята», «Джерела габровського гумору». Тут постійно чути дзвінкий сміх дітей і дорослих.
Американський дослідник теорії гумору на Міжнародній конференції з гумору в Люксембурзі відзначив, що із фламандців сміються всі навколишні народи — французи, німці, голландці; над поляками сміються у США, з українців — у Канаді, із шотландців — у Великобританії, із габровців — у Болгарії. Тобто габровський феномен має світове значення.
