Президент України в Указі 40/2015 від 30.01.2015 року (далі —Указ) доручив Кабінету Міністрів опрацювати питання щодо законодавчого врегулювання порядку виїзду за кордон громадян України, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Це означає, що уряд найближчим часом має розробити особливий порядок виїзду за кордон військовослужбовців, опрацювати процедуру отримання за необхідності дозвільних документів, визначити коло осіб, які надаватимуть такі дозволи, а також — межі відповідальності за недотримання встановлених правил.
Конституція України передбачає, що «кожному гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлені законом». Тобто все ж таки держава має право встановлювати обмеження щодо свободи пересування, у тому числі залишати територію України, однак ці обмеження мають бути передбачені виключно законами України.
Про пріоритети
У статті 12 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зазначено, що свободу пересування відповідно до закону може бути обмежено на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан. Таким чином, оголошення мобілізації в Україні не є підставою для обмеження свободи пересування, та і воєнний стан в Україні не введено. Проте обмеження в пересуванні сьогодні можуть існувати в місцях проведення АТО, оскільки в окремих районах Донецької та Луганської областей введено режим надзвичайного стану.
Стаття 38 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» вимагає від призовників та військовозобов’язаних у разі зміни їх сімейного стану, стану здоров’я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади особисто в семиденний строк повідомити про це орган, де вони перебувають на військовому обліку.
Проте водночас існує неузгодженість вищезазначеної диспозиції із ч. 6. ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою передбачено, що громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу військового комісара. В юридичній науці така неузгодженість називається колізією горизонтального рівня і вирішується вона шляхом надання пріоритету нормативно-правовому акту, який видано пізніше, або який є спеціалізованим по відношенню до конкретних правовідносин. Отже, на мою думку, пріоритетною буде норма ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». По-перше, тому що вона прийнята пізніше, ніж інші колізійні норми. По-друге, цей закон має спеціальний характер стосовно спеціальних відносин, пов’язаних із мобілізацією.
А тепер щодо терміна «місце проживання».
Нюанси термінів
Місцем проживання визнається житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
Місцем перебування визначається адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.
Простими словами, якщо призовник вирішив змінити реєстрацію проживання — «прописку» — він має отримати на це дозвіл військкомату. А якщо призовник щодня їздить на роботу за межі адміністративно-територіальної одиниці — такого дозволу отримувати не потрібно. Те ж саме стосується виїзду за кордон, адже цей виїзд не означає зміну місця проживання особи.
Відповідальність є, але зразка дозволу - немає
Довідка військкомату, яка надає дозвіл на зміну місця проживання під час мобілізації, повинна бути лише затвердженого зразка, відповідним нормативним актом мають бути передбачені строки та порядок розгляду документів, необхідних для її отримання. Наразі Президент України лише доручив Кабінету Міністрів опрацювати питання щодо законодавчого врегулювання порядку виїзду за кордон громадян України, проте аж ніяк не внутрішнього переміщення осіб. Тому лишається невизначеним, хто ж все-таки відповідальний за врегулювання порядку видання довідок.
Відсутність погодження зміни місця проживання значно утруднює роботу військкомату, тому за цей проступок передбачена відповідальність. Так, ст. 210 Кодексу про адміністративні правопорушення України за порушення військовозобов’язаними чи призовниками правил військового обліку встановлює штраф у розмірі від п’яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 85 до 119 гривень).
