Міністр правий: профільному навчанню бути!

Я, учень десятого класу, вважаю, що основною проблемою нашої школи є неконкретне навчання.

Міністр освіти каже: «Якби вчитель працював конкретно, наприклад, на старший клас, то це одразу підняло б рівень викладання... Ми передбачаємо, що старша школа буде профільною,.. це будуть ліцеї різного спрямування». А ось слова народного депутата України Станіслава Ніколаєнка: «... у школі різні діти: комусь подобається техніка, іншому — математика».

Цілком згоден з учасниками «круглого столу».

Я працюю в конкретному напрямі — юриспруденції. Протягом року займаюсь з науковим керівником — провідним юристом міста, пишу наукові роботи тощо. Мета — підготуватися до олімпіад, успішно виступити. Цього року, приміром, брав участь в обласній та республіканській олімпіадах. Здавалося б, усі мають бути задоволені, але то лише здавалося...

Приходжу до школи, а тут треба усіх наздоганяти, здавати нескінченні заліки... Повинен сидіти і вивчати математику, фізику та інші предмети. Краще б я ці кілька тижнів присвятив улюбленій справі. А якщо брати до уваги той факт, що мій навчальний заклад один із кращих в місті, то викладають в нас, наприклад, математику не на базовому рівні, а дещо поглибленому. А часу в мене на отаке вивчення, зрозуміло, бракує: вже готуюся до вступу до юридичної академії. Ось і оцініть ситуацію, в якій опиняються, впевнений, чимало ровесників, які серйозно ставляться до свого майбутнього.

Якщо я обрав свій профіль, навіщо мені такі муки, якщо, наприклад, математику я взагалі ненавиджу (але, зазначте, я не відмовляюся її вивчати, просто мені вона не потрібна в такому обсязі).

Тому я переконаний: профільному навчанню — бути! Його вже давно треба було запровадити.

І повірте мені, якщо 10—20 років тому таке, вибачте, «стадне» навчання школу, учнів, батьків, вчителів задовольняло, то тепер — ні.

А ще я хочу висловитися про проблему поваги до особистості. Є випадки приниження учнів учителями (це набагато частіше, ніж навпаки), тому що вчитель відчуває владу над дитиною. А чому так? У школі дитину можуть принизити, нею керують, як завгодно. А хіба «дитина» і «людина» це різні поняття?! І тут починати треба з вчителя, тому що переконаний, який вчитель, така й дитина. І якщо вчитель з повагою ставиться до особистості, то, впевнений, конфліктів не буде. Але це вже суто педагогічні питання. Про них — наступного разу. Якщо час знайдеться для роздумів на папері.

Харків.