Книжки я давно не читаю. Інтернет знаю лише як модне слово. І телевізор також не дивлюся. Та й що дивитися?! Тільки-но увімкнеш, звідти пика лізе: «Хочеш, вгадаю, як тебе звуть?» На інші канали почни перемикати, а там суфлери навперейми вгадувальнику підказують: «Кальве», «Педігріпал», «Галина з банкою»... Самі вони «кетсани»!..
Усю потрібну інформацію отримую на вулицях. Процес самоосвіти триває в мене неперервно дорогою на роботу. Або навпаки. Без відриву від процесу пересування і місцеперебування.
Найбільше, звичайно, на вулицях інформації про гастрольні заїзди залітних «зірок». Але на концерти я не ходець. Навіть якщо це сатирики-гумористи. З останніми взагалі лихо тяжке: гидоти накажуть, аж плакати хочеться. І ще чекають, поки публіка зарегоче. Як мені забагнеться смішного, я краще проїду Пантелеймонівською кілька зупинок трамваєм. Або піду на Привоз — там така сміхопанорама цілодобово, що хоч перейменовуй його на «Прикол». Та це все з царини розваг.
Для розширення світогляду є інший засіб. На вулицях, знаєте, такі біг-борди стоять, що написи на них можна з Туреччини без бінокля читати. Оце вам — невичерпне джерело знань. Із них я дізнався, що федеративний устрій притаманний не тільки для держав, а й для звичайних змішувачів. Отих, що у ванних і на кухнях. Кожний другий такий біг-борд сповіщає, що в міжнародній системі одиниць поряд з метром, грамом і секундою тепер розташувався якийсь «вінстон» — новий вимірник легкості.
Днями побачив нове звідомлення. На плакаті величезний ананас. І підпис: «яблуко». Я зрозумів, прийшов додому, вніс зміну до своєї енциклопедії: «Ананас — сорт яблук».
У можливостях гідромедцентру, схоже, багато хто засумнівався, й заходилися самі прогнози давати. Йду вулицею й читаю: «Влітку буде спекотно». Завернув за ріг, а там теж: «Улітку буде спекотно». Дістався перехрестя, а там уже з трьох боків: «Улітку буде спекотно». Озирнувся. Навколо всі без шуб і дублянок, на деревах листя, на клумбах квіти — отже, всі повірили. Та й прибутковий, мабуть-таки, цей бізнес, якщо комерсанти заходилися прогнозувати погоду...
Нові знання, звичайно, можуть породжувати й запитання. Бачу вже котрий рік: «Змінимо життя на краще!» Ну, гадаю, передвиборна боротьба не вщухає й на мить. З цікавості перевірив списки депутатів і політиків. Нема його там, отого Філіпса, що під закликом підписався. Може, це наш український «путін»?! Цікаво, хто це з грязі та в... Одне слово, хто це там у президенти?
Учора я теж вирішив у партійне життя зануритися, у всі тяжкі... його перипетії. З роботи повертаюся, бачу, новий біг-борд з’явився. На плакаті «памперсного» віку дитинча, вдягнене в костюм соняха, поряд великими літерами: «Прикрасимо все місто квітами». І підпис: «Партія зелених». Згоден, діти —то квіти нашого життя, лише не розумію, чому посівна без мене. Садивний матеріал, так би мовити, маю — аби грунт. Якщо для цього процесу потрібний, даруйте, членський квиток, то можу й до партії вступити. А коли при цьому надаватимуть не просто грунт, а неорану, вибачайте, цілину, то я і в ЦК погоджуюсь. Освіти в мене тепер вистачає... А раптом якісь проблеми, то завжди можу вдатися до самоосвіти. Благо, досвід уже маю, та й біг-морди ростуть, як гриби. І кількістю також.
Одеса.
