Складним для сьогоднішнього вчителя залишається питання навчання учнів історії України. Тут вочевидь ревізіоністська позиція, прагнення авторів підручника видати бажане за дійсне.
У цьому випадку визначальною має бути позиція вчителя, який не має права дезінформувати учня, нав’язуючи йому оманливе уявлення про минуле.
«Історик має радіти і сумувати зі своїм народом, він не повинен, керований пристрастю, перекручувати факти, перебільшувати щастя чи зменшувати у своєму викладі лихо; він має бути насамперед правдивим: передаючи все неприємне й ганебне в історії свого народу з сумом, а про те, що приносить честь, про перемоги говорити з радістю й ентузіазмом...»
Так вважав творець історії Держави Російської М. Карамзін.
Особливо грішить неточностями, а то й перекрученнями сучасна історія, зокрема Великої Вітчизняної війни. Тому поки є можливість, треба використати свідчення ветеранів цієї битви, частіше надавати їм слово. Сьогодні впевнено можна сказати, що ми зовсім необгрунтовано, бездумно відмовилися від трудового виховання.
Думаючи про майбутнє, не варто влаштовувати гонитву на піонерію, організовувану на добровільних засадах, яка особливо чутлива до добра, дружби, колективізму, взаємодопомоги.
Мені часто згадується воєнне лихоліття, коли з травня працювали в колгоспах, а першого листопада починали навчання. 1944 року, прийшовши до школи, ми були приємно здивовані — класи відремонтовані, теплі, а в деяких стояли нові парти. Ото якби таке ставлення до школи взяти за еталон і в наш, також важкий, час.
Ведучи мову про реформування освіти, хотілося б ще раз нагадати про ефективність радянської системи, яка піднесла на один з найвищих рівнів науку, наукоємне виробництво, науково-технічний прогрес, що перетворили нашу велику країну на наддержаву. Головне в реформуванні — не забути, що було цінного.
Йдучи в ногу з технічним прогресом, треба все-таки згадати про те, що нам потрібна мисляча молодь, а не безликий додаток комп’ютеризації з бацилою комп’ютероманії. А це означає, що в школах має бути налагоджено навчання комп’ютерній справі як реальна потреба сьогодення, не більше того.
.
Феодосія.
