У Національному педагогічному університеті
ім. М. Драгоманова відбулося розширене засідання колегії Міністерства освіти і науки. Міністр Василь Кремень звітував про розвиток загальної середньої та професійно-технічної освіти минулого навчального року і завдання на 2003—2004-й. Вони, зокрема, зафіксовані у посланні Президента України до Верховної Ради, в Національній доктрині розвитку освіти та програмі діяльності Кабміну.
У підсумковій нараді взяли участь народні депутати, віце-прем’єр-міністр Дмитро Табачник, керівники міністерств та відомств, начальники обласних управлінь освіти, педагоги і профспілкові лідери.
Усі виступаючі, обговорюючи доповідь міністра, зачіпали наболілі (давно всім відомі) проблеми освіти, але практично ніхто з них не вніс конкретної ділової пропозиції щодо їх розв’язання. Педагоги скаржилися на дефіцит коштів, низьку зарплату, неякісну навчальну літературу, брак кадрів тощо. Та, хоч як дивно, чемно обходили гострі кути: майже не порушували питання про закриття українських шкіл, побори в них, нікудишнє медичне обслуговування.
Про ці та інші негаразди в освіті розповів Дмитро Табачник. Він, зокрема, сказав:
— Якби, скажімо, Луганська облдержадміністрація не вирвала кілька сотень тисяч гривень з резервного фонду Кабміну на святкування ювілею одного з районів, проти чого я виступав півроку, не мерзли б узимку учні профтехучилищ області. Про 650 незавершених навчальних закладів країни слід думати, а не про ювілеї. А ще про 80 тисяч дітей шкільного віку, які цього року не були охоплені навчанням; про 60 відсотків хлопчиків і дівчаток, що мають слабке здоров’я; випускників педвузів, яких до дошкільних установ «прибивається» лише 10 відсотків...
На тлі таких тривожних фактів, які й оптимістів наводять на сумні висновки щодо майбутнього держави, дах, що протікає, у школі, заборговані освітянам з 1997-го шість(!) мільярдів гривень не здаються жахливими...
