І в Низах має бути школа!

Низи — мікрорайон Комсомольська. У селі є школа, якій 90 років. Нині стоїть питання про її закриття. Ініціатори — міський голова Попов та начальник міськвно Шашина — наводять такі аргументи: школа малокомплектна і її утримувати надто дорого; приміщення аварійні, а грошей на ремонт немає; низька якість викладання і бракує дітей для набору в перший клас.

На перший погляд, аргументи серйозні. Але це тільки на перший.

Починаючи з 90-х років у Комсомольську почали закривати дитячі садки. На сьогодні їх залишилося менше половини. Тепер взялися за школи. Чия «розумна» голова додумалася економити на дітях? Адже що посіємо, те й пожнемо...

Сьогодні дуже часто чуємо: «Немає коштів». А може, є, та не для всіх? У міському відділі освіти Комсомольська, вважаю, їх можуть знайти компетентні перевіряючі... За останні 12 років у школі с. Низи не було жодного пристойного ремонту за рахунок бюджету. Все робилося на ентузіазмі педагогічного колективу і батьків. Цікаво було б знати, скільки виділялося коштів на ремонт за цей період і кожного року окремо.

Кампанія із закриття школи триває не один рік. Улітку 2002 року на зустрічі з батьками міський голова пообіцяв, що заклад існуватиме гарантовано три роки. Але про підготовку установи до навчального року ніхто не дбав. Їдальню представили як аварійну, ремонт не зробили, діти не харчувалися. Систему водопостачання і опалення «відремонтували» так, що новорічні свята проходили при температурі —2о С.

Але школа вижила. А майже через рік після обіцянок влада знову заговорила про закриття закладу. Громада з обуренням і осудом сказала: «Ні!»

Діти не повинні мерзнути взимку на зупинках і рейсовим автобусом їздити в школи Комсомольська за шість кілометрів.

Сесія міської ради свого часу вирішила: школі бути! Але знову саботаж. Не зроблено абсолютно нічого з підготовки закладу до нового навчального року. Місцеві чиновники намагаються її додушити тихцем?

1 вересня 2003 року колектив Низянської школи відзначатиме (якщо будуть і колектив, і школа) її 90-річчя. Здавалося б, це має стати знаковою подією в місті, адже діти першопрохідників, які в 60-ті роки на кучугурах дніпровських берегів зводили місто, починали вчитися саме тут.

30 років у приміщенні школи міститься бібліотека (тепер це філіал міської), яка обслуговує три мікрорайони. Не з міста, а з Низів ідуть до людей книги, газети, журнали. Закриється школа — не буде і бібліотеки.

60 років учні школи доглядають братську могилу, що знаходиться через дорогу. Саме школа, як могла, завжди прикрашала могилу деревами, кущами, квітами, збирала матеріали і оформила Книгу Вічної слави.

Якщо школи не буде, на який смітник все це викинуть? Хто і з якими очима повертатиме безцінні архівні матеріали рідним?

Схоже, не до душі місцевим начальникам наша школа, що живе святими традиціями: учителі не беруть хабарів, безплатно додатково допомагають відстаючим, турбуються про благополуччя кожної дитини, підтримують знедолених.

Якщо міський учитель вимагає принести на екзамен по 20 гривень «на водічку і бутербродіки учітелям» (а в класі 30 осіб), замовляє шоколадку за кращу оцінку чи золоту річ на подарунок до свята (про це «Голос України» писав), то він не виховує, а розбещує...

У сільській школі такого немає. Навіщо ж рубати коріння?