Поліпшити складну економічну, соціальну та політичну ситуацію в Україні без здійснення важливих кроків щодо реформування в цих та інших сферах неможливо. У деяких напрямах реформування вже зроблено перші кроки, зокрема у сфері вищої освіти. Розвиток вітчизняної системи освіти і науки, її успішна інтеграція в європейський та міжнародний освітянський простір є досить важливим завданням. Саме його вирішенню покликаний сприяти прийнятий 1 липня минулого року Закон України «Про вищу освіту». Роз’ясненню його основних положень присвячено Науково-практичний коментар, який нещодавно вийшов у Парламентському видавництві. Цей коментар за редакцією доктора юридичних наук, професора, члена-кореспондента НАН України Віталія ОПРИШКА (на знімку) підготував колектив юридичного факультету Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. Ми звернулися до Віталія Федоровича з проханням відповісти на деякі запитання, пов’язані з цією роботою.

 

 

— Віталію Федоровичу, скажіть, чим обумовлена підготовка цього Науково-практичного коментарю та й ще в такому великому обсязі — аж 672 сторінки?
— Як свідчить практика законодавчого регулювання в будь-якій сфері, її ефективність залежить не лише від наявності відповідних законів, а й від розуміння нормативних положень, які містяться в них. У житті ми нерідко зустрічаємо випадки, коли норми закону по-різному тлумачаться, а це значить, що вони можуть не завжди правильно застосовуватися. У таких випадках у народі нерідко кажуть: «Закон як дишло, куди повернеш — туди й вийшло». Це й обумовлює необхідність роз’яснення змісту законодавчих актів, сприяє однозначності їх застосування та в кінцевому підсумку підвищенню ефективності правового регулювання у відповідній сфері. Це безпосередньо стосується і Закону України «Про вищу освіту», в якому закріплено чимало положень, які потребують свого роз’яснення. Від студента до ректора вишу, Міністерства освіти і науки чи іншого органу державної влади залежить неухильне виконання приписів нашого законодавства, а це потребує їх правильного розуміння, тлумачення і застосування.
— Які найважливіші новели закріплено в новому Законі України «Про вищу освіту»?
— Цілком зрозуміло, що в новому законі міститься багато нових положень, які випливають із потреб суспільства, держави і вищої школи. На деяких, найбільш суттєвих, хотілось б зупинитися.
Так, розділ V закону «Забезпечення якості вищої освіти» визначив правовий статус нового органу в системі вищої освіти — Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти — постійно діючого колегіального органу, уповноваженого на реалізацію державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти. Цей орган здійснює повноваження щодо ліцензування освітньої діяльності, акредитації освітньої програми та інші. Слід зазначити, що питання створення цього органу було предметом широких дискусій, які не припинилися навіть після прийняття нового закону. Я сподіваюся, що вони завершаться, коли його ефективна діяльність засвідчить і підтвердить доцільність його створення.
Одним із суттєвих нововведень, закріплених у законі, є надання права вищим навчальним закладам приймати остаточне рішення щодо присудження наукових ступенів акредитованими спеціалізованими вченими радами, а дослідницьким університетам надано й право приймати остаточне рішення щодо присвоєння вчених звань. Працівники вищої школи називають це рішення майже революційним, адже в його основі лежить не лише питання розширення повноважень, а й підвищення відповідальності вищих навчальних закладів, уникнення доволі частих випадків бюрократичної тяганини в цій справі.
Закон вніс зміни щодо строків перебування на посадах ректорів, деканів і завідувачів кафедр вищих навчальних закладів. Якщо раніше законодавство не визначало їх, то новий закон установив відповідні обмеження. Так, усі вони не можуть перебувати на зазначених вище посадах більше як два п’ятирічні строки.
Важливе місце в законі відводиться положенням, що стосуються автономії вузів, сутність якої зводиться до самостійності, незалежності і відповідальності вищого навчального закладу у прийнятті рішень стосовно розвитку академічних свобод, організації освітнього процесу, наукових досліджень, внутрішнього управління, економічної та іншої діяльності, самостійних добору і розстановки кадрів.
Новий закон зменшив обсяг навантаження науково-педагогічного працівника. Замість раніше визначеного максимального навантаження на одну ставку такого працівника 900 годин, нині воно встановлено обсягом 600 годин. Зменшено і навантаження на студентів. Кількість годин в одному кредиті нині становить 30 годин, замість раніше встановлених 36.
— Віталію Федоровичу, як вирішується питання з фінансуванням вишів, оскільки навколо нього точилося і точиться чимало дискусій, особливо в нинішніх важких для суспільства і держави умовах?
— Новий закон встановив, що власні надходження державних і комунальних вищих навчальних закладів, наукових установ, отримані від плати за послуги, що надаються згідно з освітньою, науковою та навчально-виробничою діяльністю, благодійні внески та гранти відповідно до рішення, прийнятого вченою радою вищого навчального закладу, наукової установи, зараховуються на спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в територіальному органі центрального органу виконавчої влади у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів або на поточні та вкладні (депозитні) рахунки установ державних банків. Зазначені доходи, а також відсотки, отримані від розміщення коштів ВНЗ, включаються до фінансового плану (кошторису) вищого навчального закладу, наукової установи і можуть використовуватися на відповідні потреби.
— В якому напрямі має розвиватися законодавство про освіту?
— Безумовно, ухвалення Закону «Про вищу освіту» вимагає змін до чинного законодавства. До речі, розділом ХV «Прикінцеві та перехідні положення» нового закону вже передбачено внесення змін до окремих статей Земельного кодексу України, законів України «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про електро-енергетику», «Про зайнятість населення». Відповідно до зазначеного розділу, Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим законом запропоновано підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України проект нової редакції закону «Про професійно-технічну освіту». Крім того, уряд повинен підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України та інших нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим законом.
Загалом законодавство про освіту, зокрема і вищу, потребує узгодженості, систематизації. У процесі дискусії з одним із рецензентів цього коментарю Петром Таланчуком (колишнім міністром освіти і науки, а нині президентом відомого Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна») ми дійшли висновку, що потрібно вже думати про кодифікацію освітянського законодавства, яка б завершилась прийняттям Освітянського кодексу. Це надало б можливість не лише систематизувати відповідним чином положення законодавства в цій сфері, а й уникнути дублювань, колізій та інших недоліків.
— Дякую.