Кіровоградські волонтери, активісти, всі небайдужі збирають допомогу для протезування тяжкопораненого бійця третього окремого полку спеціального призначення Вадима Довгорука.
У вересні він був у донецькому аеропорту. За нього вже йшли бої, але українських бійців, які воювали там, ще не називали «кіборгами». Саме там, у старому терміналі, Вадим отримав перше поранення. Куля увійшла в груди ліворуч, трохи нижче ключиці. У Дніпропетровську рану зашили, запальний процес зупинили, і через півтора місяця Герой знову повернувся у свій підрозділ. А в лютому їх направили в район Дебальцевого...
«Я отримав поранення в перший день оголошеного перемир’я, — розповів Вадим. — Наш БТР вів колону по дорозі з Дебальцевого в Артемівськ. При виїзді з міста нас обстріляли, мабуть, з ручного гранатомета. Один зі снарядів залетів всередину, де я перебував з іншими бійцями. Мені відразу відірвало руку. Броньована машина проїхала ще трохи і зупинилася. Хлопці вибралися назовні, я теж вивалився на дорогу. Всередині не можна було залишатися — це неминуча загибель. Не пам’ятаю, що коїлося навколо, але я розумів: треба добігти до придорожньої посадки. Це в мене вийшло. Впав у кущі й пролежав там чотири дні»...
Чотири доби вважався зниклим безвісти або убитим у бою під Дебальцевим. Але сталося диво. Пораненого воїна знайшли бойовики і запропонували мамі забрати сина.
«За дві години до того, як я почула голос сина, ми в Інтернеті в списках зниклих безвісти побачили його ім’я, — розповідає мама Вадима, Наталія Вікторівна. — З його підрозділу не могли знайти трьох бійців. Потім на мій телефон почали надходити несподівані дзвінки. Спочатку зателефонувала жінка: «Думайте, як викупити сина. Ми його знайшли і веземо в Алчевськ». Через півгодини я почула в слухавці чоловічий голос: «Я лікар «швидкої». Везу вашого сина Вадима Довгорука до луганської лікарні. У нього немає лівої руки і відморожені ноги». А потім, уже з телефону медсестрички, мене набрав Вадим. Сказав усього три слова: «Мамочко, я живий». Потім трубку взяла медсестра, пояснила: «Якщо не заберете сина з лікарні якомога швидше, за ним прийдуть з «ЛНР». І тоді ви не побачите його взагалі». Зі мною, звичайно, сталася істерика. Я подзвонила у військову частину Вадима. Порятунком сина зайнялися його командири»...
Переговори вели представники Спілки ветеранів Афганістану Луганської області. Тяжкопораненого українського воїна передали через представників ОБСЄ. Лікарі дивуються дуже сильному характеру хлопця та не можуть зрозуміти, як юнак не стік кров’ю, як не замерз на смерть.
Нині хлопець потребує протезування двох ніг і руки.
На ім’я Вадима Довгорука його мама відкрила рахунок: номер картки «Приватбанку» 5168 7420 2080 3460. З мамою бійця Наталією Вікторівною можна зв’язатися за телефоном (066) 825-44-26.
Не будемо байдужими! Низько вклонімося Герою (на знімку), юному захиснику Вітчизни, подякуймо й допоможімо!
Кіровоград.
Фото надане автором.
