Робочий день у плановому відділі був у розпалі. Балакали на побутові теми. Лідія Трохимівна ділилася досвідом консервування помідорів, Людмила Миколаївна демонструвала нову сукню, пошиту з двох білих мішків. Ірочка Верещака захоплено розповідала про нового знайомого. Усе, як завжди.
Єдиного у відділі чоловіка — Сашка Петельку — турбувало питання, як випровадити всіх із приміщення. Чекав на інтимну телефонну розмову, що в присутності жіночого товариства аж ніяк не випадало.
Сашко вийшов з кімнати, потинявся коридором, подивився на вивішену позавчорашню газету. Зупинивши погляд на одній із заміток, хитро посміхнувся. Повернувшися назад, напустив на себе серйозний вигляд і заявив:
— Кажуть, заборгованість у зарплаті сьогодні виплачуватимуть. Уже й машина з касиром до банку поїхала.
Ділове обговорення вщухло... Першою встала Кіра Кирилівна, за нею інші. Відділ спорожнів.
Натішившись, нарешті, розмовою з нареченою, Петелька висунув шухляду столу і, розклавши у ній підручники, почав готувати контрольну роботу для інституту. Минуло більше години, у відділ ніхто не повертався. У двері заглянув Валерій Сухоморський з відділу комплектування.
— Сидиш?! — звертаючись з підтвердженням і запитанням, — промовив він. — А там заборгованість у зарплаті виплачуватимуть. З тебе ж належить, пам’ятаєш?
Сашко вийшов. Біля зачиненого віконця каси вишикувалася черга з плановиками в авангарді.
«Може, й справді виплачуватимуть?» — завагався Петелька. Він не примазався до своїх попереду, а скромно примостився останнім у черзі.
Київ.
